Salta il testo dell’articolo
— Чому останній , Геню ? Чому останній ? Бажай лишень , сміло ступи на нову дорогу ! Аджеж у тюрмі не вік сидіти , а відтак … — Ех , не згадуй про те , — перебив її Ежен . — Це не для мене бесіда ! Для мене нема ніякого „ відтак “ . Лиш тепер ще , останні хвилі , я хочу бути щасливим , а що далі буде , до того мені й діла нема ! Чуєш , Таню , ані слова про будуче ! Лиш „ тепер “ наше , а більше ми й не знаємо нічого ! . . VIII Вже було близько півночі . В готелю все поснуло й утишилось . В Еженовій світлиці погасли свічки , тільки насередині одна лямпа розливала непевне меркотяче світло . Ежен і Таня сиділи на софі . Про сон і не думало нікотре , — а й бесіда не в'язалась між ними , — внутрішнє зворушення та непевність перемагали все . Ежен тривожним ухом ловив усякий шелест , замираючий дзенькіт фіякерських дзвінків , що пробігали сніжними вулицями . За кожним наближенням дзвінка він здригав та блід і аж тоді віддихав свобідніше , коли дзвінок віддалювався й замирав у нічній темряві . — Геню , — говорила Таня , обіймаючи його , — розкажи мені , що довело тебе до цього … поганого діла ? Я дивлюсь на тебе й вірити мені не хочеться , що це було можливе . А прецінь … сам ти кажеш ! . . Лице Ежена посумніло . — Що тобі розказувати . Це історія цілого мого життя , цілої моєї нещасної молодости , а споминати її тепер … бррр , аж мороз проймає ! — Розкажи , Геню , тобі полегшає , побачиш ! — Полегшає , я знаю , та тільки не через оповідання ! Ну , та впрочім , нехай і так , розкажу , що зможу , швидше час піде , швидше скінчиться ! . . — Ей , Геню , Геню , що це ти говориш ? — сказала з закидом Таня . — Ну , вже що говорю , те говорю , — відповів Ежен понуро . — Слухай же моєї повісти . Я сирота , не зазнав ні вітця , ні матері . Ще маненьким узяв мене вуйко по смерті родичів до себе , на виховання . Він був удівець , бездітний . Рід його давній , магнатський , хоч значно підупав за останніх часів , так що вуйко з усіх давніх дібр мав тільки два села . Доки була панщина , він жив у селі й займався господаркою . Звісна річ , тоді це була невелика штука , бо робучі руки були дармі . Та й ще з тих робучих рук була й друга вигода : на них міг безкарно виливатися ввесь панський , лицарський , войовничий дух , вони були німим , послушним і страждушим громозводом усіх панських примх , забагів та нам'єтностей . А у мого вуйка за давніх часів усієї тої громовини було багато , і довгі ще літа опісля слуги наші пошепки та з тривожними озирками розказували мені страшні повісті про його лютість , самоволю та нелюдськість у поступованню з панщизняками . Я дрижав і плакав , слухаючи тих повістей , і моя дитяча уява сплітала мимоволі постать вуйка з усіма найстрашнішими казочними потворами — вуйко був для мене : вовкулакою й упирем , що висисає кров людську , і залізним вовком , що гонить ненастанно за невинною жертвою своєї лютости . Ежен зупинився на хвилю , слухаючи голосу дзвінків на вулиці ; коли ті втихли , говорив далі ; — Коли знесено панщину , розказували мені слуги , то вуйко трохи не сказився . Тижнями цілими сидів у своїх покоях , не показуючись на світ , кленучи всіх і вся . Він відтак не міг уже вийти в поле , не міг поглянути на село , на хати без найбільшого обурення , без проклять . Швидко після він продав свої села якомусь німцеві , купив дім у Львові й перенісся туди жити . Там пройшли й мої молоді літа в тій камінній , понурій кліті , що й досі видається мені страшнішою й понурішою від гробу ! . .
Indietro Pagina 55 di 57 Pagina 55 di 57 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
