Salta il testo dell’articolo
— Ви , дєдику , не журіться . Що то значить косівський суд . Овва ! Ми ще до Коломиї ходімо , а як там не знайдемо правди , то й до самого Львова , навіть до самого цісаря трапимо . Впадемо перед ним на коліна і все розповімо . Най цісар знає , як тут пани судять . Юра хитав лише головою й не відповів нічого . Де вже йому до Львова та до цісаря ! Е , якби у нього давня сила ! А тепер він старий , гостець по костях ходить . А Мошко має всюди плечі . Він багатир , надрав з гуцулів і не дбає . За ним адвокати , за ним судді потягнуть , а за бідним гуцулом хто ? Адже в Мошка таких самих годованців , як він був , ще тепер три в селі , а ось перед місяцем один умер , та й то не такий харлак , як він , а багатир на все село . Самої полонини за день не обійдеш ! І все те тепер Мошкове . Що Юрі мірятися з Мошком . — Знаєш що , синку , — мовив Юра до Василя , коли вони по нещасній розправі зайшли до шинку й поснідали . — Їдь ти собі з Богом додому , а я піду до Коломиї . — Самі підете ? — А що ж ! Пошукаю й собі адвоката . Там , кажуть , є така щира душа . Допитаюся до нього . Василь не догадувався , що в Юри зовсім не адвокат на думці , повірив батькові , лишив його й поїхав додому . А Юра , проблукавши до вечора по Косові , над вечером вибрався з міста в той бік , як до Пістиня . Кілька знайомих гуцулів , що вертали з Коломиї , здибали його за містом , на горбі коло каплиці , побалакали з ним , розпитали , куди й за чим іде . Юра все розповів їм . Але дійшовши до лісу , коли почало смеркатися , скрутив управоруч , лінією вниз , на Старий Косів та Манастирське , перехопився ніким не спостережений на противний верх , і верхами , знайомими плаями та стежками , оминаючи людські оселі , зимарки та дороги , де можна було надіятися людей , поспішав до свойого села . Не спочиваючи ані хвилі , він над ранок опинився на версі , відки видно було його село . Тут вишукавши на одній полянці оборіг з торішнім сіном , виліз на нього , зарився в сіно , і перекусивши та випивши горілки , заснув після тяжкої втоми і проспав увесь день . II Смеркалося . Кривава заграва , що , розітлівшися на заході , обхопила була все небо , починала звільна погасати , блідніти , зразу на сході , потім на середині неба , і лиш де - де вогнистими платами висіла на хмарах та палала пурпуровою пожежею на снігових шпилях далекої Чорногори . Відтам потягало холодним вітром . Віковічні смереки від часу до часу вибухали голосним шумом , мов прокидалися з тужливої полудрімоти і неначе величезні птахи напруго шелестіли всім пір'ям , зриваючися до лету : це одна - друга хвиля полонинського буйного вітру , що тяг горою понад верхами , впадала вниз і вривалась в їх темну гущавину .
Indietro Pagina 12 di 57 Pagina 12 di 57 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
