Salta il testo dell’articolo
Але ось Ежен став при столі й затягнув веселу арію без слів . Його хороший баритон , бачилось , скакав з каменя на камінь , перебираючись через шумлячу річку . Симон мимовільно усміхнувся , немов ця весела музика заскоботала його нерви . Але нараз Еженів голос змінився . З легко скачучого став важким , мов широка ріка , що пливе багнистою рівниною , — після веселих трелів загув якось зловіщо , мов голос дзвону під час пожежі , — і Ежен заспівав , спустивши очі та не дивлячись ні на кого з товариства : Ой , п'ється та п'ється зелене вино , І варом на серце пливе ми воно . Та таки , та таки не може вгасить Страшного пожару , що в серці горить . — Ежен , Ежен , ти що , сказився ? — перебив Симон , котрого морозом проймили й нута й слова тої пісні . — То це весела пісня , Ежен , — перебила й Маня . — Стійте , не перебивайте , — крикнув Ежен , — зараз буде й веселе . Кінець усе веселіший від початку ! — І він затяг далі : Чума дооколо ; нам весело ! Ми , Гей , склянка до склянки : Здоров'я чуми ! Потопа довкола ; тоне ввесь народ В ненаїдів хлани на п'ятсот локот . Як любо в гондолі по хвилях гулять , Про тих , що на дні там , не думать , не знать ! Гей , склянка до склянки ! Ах , люба , позволь : Здоров'я потопи ? Здоров'я гондоль ! Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні . Всі , крім Жана , забули й про келішки з вином , що держали в руках . Жан спорожнив свій мовчки й кивнув Еженові , немов похваляв пісню . Аж нараз голосне хлипання перервало мовчку . Це плакала Таня . Всі ззирнулися на неї , мовчали , а далі бухнули голосним сміхом . II — Ігій на ваші лисі голови , — крикнув Симон . — Цей нам тут заспівав якоїсь холеричної , а тамта , ади , холерична , та в плач ! Хай же вас не виджу з таким товариством ! — Ба , боженька загримить , а богородиця в плач , — сказала Маня , передразнюючи Таніне хлипання . — Ти , Симон , хіба не знаєш , що як межи двома такими голуб'ятами , як наш Ежен та й Таня , та вибухне нагло велика любов , то як одно пчихне , то друге собі ніс обтирає . Така вже безгранична симпатія серць . — Вже то , правду кажучи , більшої симпатії … характерів я й не видав , як межи вами двома , — сказав ліниво Жан , позираючи то на Маню , то на Симона . — Що , що , — відповів Симон , звертаючи своє широке лице до Жана , — між мною та ким ? — Та нею , — відповів спокійно Жан . Симон аж задрижав , і ввесь налився кров'ю . — То за кого ж ти мене вважаєш , що ти смієш мене порівнювати … — Не тебе , а твій характер , — поправив Жан , прижмуривши очі і насмішливо вдивляючися в Симона , немов ждучи , що цей за комедію хоче починати . Погляд той ще дужче розлютив оп'янілого Симона . — Нехай і мій характер , — не то говорив , не то кричав він . — Як ти смієш мій характер порівнювати з характером якоїнебудь … — Симон ! — перебив його серйозно Ежен . — Ти забуваєш , яка була наша згода ! Що це значить : „ якоїнебудь “ ? Я , яко господар , випрашаю собі подібні вираження ! Маня , що при останніх словах Симона зблідла була , не знати чи з устиду , чи з обурення , чи з гніву , тепер легше відідхнула після Еженових слів . Але Симон не унимався . Немов якийсь демон сварні та невзгоди кидав ним цього вечора на всі боки , проти всіх і кожного . — Чорт би брав твою згоду ! — крикнув він на Ежена . — Я на те не згодився , щоби мене порівнювали з першою ліпшою курвою . — Дякую за комплімент , монсьє Симон ! — сказала силуваним усміхом Маня . — Того я при вас доробилася … н - ну , нічого казати !
Indietro Pagina 38 di 57 Pagina 38 di 57 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
