Salta il testo dell’articolo
— Ежен , — промовив Жан , уже зовсім зібраний і ще раз беручи Еженову руку , — ще лиш одно хочу тобі сказати . Не вдавайся в шляхетську гордість , не роби багато з того , що сталося . Ти вирвався з кліті на волю , вжив , чого мож було вжити . Ну , а відома річ , теперішній лад карає таку непокірність . Тра знести кару , чуєш , Ежен , тра знести кару ! Бо аж тоді твій протест стане повним , свідомим , кричучим протестом , потрясе бодай на хвилю цілим тим гнилим товариством , дуне на нього свіжим , різким повітрям , від котрого сухотники гинуть , а здорові здоровішають . Чуєш , Ежен , коли ти почав , то кінчи ж розумно й чесно ! Треба знести все , що прийдеться знести . А моєї помочі , Ежен , будь певний і не погорди нічим , що прийде з рук приятеля , чуєш ? Він стиснув Еженову руку і , насунувши капелюх на чоло та придержуючи теплий плед на груди , похилений вийшов звільна , а його ліниві кроки чути ще було довгу хвилю на сходах . Вкінці не стало нічого чути , — мовчанка , мов тиха вода , заповнила широку світлицю . VI — Ну , тепер я сам , — сказав Ежен по його відході , — тепер час зібратися з думками , розважити все , що діяти надалі . Коли бо в голові мутиться , чорт знає , на яке зважитись ! . . Ежен думав , що він сам остався . В своїм роздразненні та внутрішній боротьбі він і не подумав про Таню , котра , почувши його новину , забилася в темний кутчик широкої софи , де й доглянути її було нелегко . А Ежен не глядів по кутах ; у його очах усе мерещилось та мішалось , і він знов наче без пам'яти почав ходити по світлиці . Але те оглушення не довго тривало . Він сів на крісло плечима до Тані , випив склянку води і , підперши голову рукою , думав про Жанові слова та свою минувшість , щоби з тих напротивних складників видобути промінчик світла на будуче . Ось так само пізнім вечором , три тижні тому назад , він сидів у своїй світлиці , ( Своїй ! Хіба ж не все в ній було вуйкове аж до останньої пісочниці на столі , і хіба вуйко щодень не вимовляв йому між іншим і те , що живе в його домі , має окрему й порядну світлицю … ) , сидів при столі й думав над тим , що мав цієї ж таки ночі зробити . Що за страшні , що за болючі були тоді його думи ! Що за страшна була та ніч ! . . І нічия рука не спинила його тоді , не повернула на іншу дорогу . Всі докази — переважно з Жанових уст — перли його до страшного діла , і дотепер ще він , під впливом Жанових слів , не міг розібрати гаразд , чи це він зробив зле чи добре . В його розгаряченій уяві стали супроти себе два спорщики : Жан і вуйко , — а спір ішов про нього , про те , чи бути йому чоловіком , чи не бути . Спорщики доказували кожний свою правду , і Ежен зразу слідив за спором . Але швидко докази так переплутались і порівноважились , що бачилось Еженові , немов за кожним спорщиком правда , немов границя між злом і добром щезла , — все попуталося й посіріло , а в тій душній загуслій атмосфері йому не бути , не бути чоловіком ! . . — Так ! Не бути мені чоловіком між людьми , робітником між робітниками . Не бути ! — простогнав Ежен , і гіркі , гарячі сльози приснули з його очей . — І пощо ж я родився на світ з затрутою кров'ю в жилах , обтяженою від віків прокляттями нещасних , обтяженою найтяжчим прокляттям неробства та пихи ? . . І нащо ж дали мені хоч крізь сито пізнати правду коли ціле життя моє мало бути однотяглою брехнею , однотяглою наругою над усім , що людське , над усім , що зветься : праця і недоля ? . .
Indietro Pagina 50 di 57 Pagina 50 di 57 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
