Salta il testo dell’articolo
Музика , парубки й дівчата знов лагодяться до танцю Заслона спадає . ДІЯ ЧЕТВЕРТА Хата Миколи ЯВА I Анна сама Анна під вікном мотає пряжу на мотовило й числить нитки . Одинадцять , дванадцять , тринадцять , чотирнадцять , п'ятнадцять . Зупиняється . Сьомий день уже його нема . Чень нині прийде . І боюсь його , й жити без нього не можу . Мотає далі . Шіснадцять , сімнадцять , вісімнадцять , дев'ятнадцять , двадцять . Зупиняється , зажмурює очі й задумується . Який страшний ! Який грізний ! А що за сила ! Здається , якби хотів , то так би й роздавив мене і того … мого … халяпу . Поглядом одним прошиб би . І чим страшніший , чим гостріше до мене говорить , тим , здається , я більше люблю його . Вся тремчу , а так і здається , що тону в нім , роблюсь частиною його . І нема в мене тоді своєї волі , ані своєї думки , ані сили , ані застанови , нічого . Все мені тоді байдуже , все готова віддати йому , кинути в болото , коли він того схоче ! Ах ! Мотає далі . Двадцять і одна , і дві , і три , і чотири . Зав'язує пасмо . Та й чи ж не віддала я йому все , все , що може віддати жінка любому чоловікові ? Навіть душу свою , честь жіночу , свою добру славу . Присягу для нього зламала . Сама себе на людський посміх віддала . Ну , і що ж ! Мені байдуже ! Він для мене все : і світ , і люди , і честь , і присяга . Мотає . Одна , дві , три , чотири , п'ять , шість … ЯВА II Жандарм і Анна Жандарм входить . Добридень , Анно ! Ти сама ? Анна випускає з рук мотовило й веретено . Ах ! То ти ? Де ж це ти так довго ? Чому не приходив тілький час ? Жандарм . Де чоловік ? Анна . А он у стодолі молотить . Жандарм . Ну , що ж він ? Анна . Як то що ? Жандарм . Не дорікає тобі , не б'є , не сварить ? Анна . Він ? Ані словечка . Навіть не питався , чому я не приходила до нього до арешту . Крутиться по хаті , нишпорить по господарстві по - давньому . Жандарм . Ну , а ти не почала з ним розмову ? Анна . Про що ж я буду з ним говорити ? Обрид він мені . Лучше б був гнив собі в криміналі . Жандарм . Ну , а як гадаєш , знає він про те , що зайшло між нами ? Анна . А хто його знає . Мені навіть натяком одним не дав цього пізнати . Жандарм . Ну , але може сусіди наговорили йому ? Анна . Може бути . Та що це мене обходить ? Я тепер спокійна , нічого не боюся : ні про що не думаю , нічого не знаю , тільки тебе одного . Приближається до нього , боязно . Михайле , можна тебе обняти ? Жандарм обіймає її . Анна . І поцілувати ? Цілуються . Знаєш , давніше я , здається , була б умерла зі стиду , як би була подумала навіть , що яко шлюбна жінка можу так цілувати другого . А тепер ! Цілує його без пам'яти . Любий мій ! Тепер у мене ані крихіточки ніякого неспокою , ніякого сорому нема ! Микола відчиняє двері , але побачивши , що Михайло з Анною цілуються , цофається назад і запирає двері . Жандарм шепотом . Він був . Анна . Нехай собі ! Не боюсь я його .
Indietro Pagina 23 di 33 Pagina 23 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
