Salta il testo dell’articolo
ІНСТИТУТКА I . Люди дивуються , що я весела : надійсь , горя - біди не знала . А я зроду така вдалася . Уродись , кажуть , та й вдайся … Було мене й бють — бодай не згадувать ! — не здержу серця , заплачу ; а роздумаюсь трохи — і сміюся . Бува лихо , що плаче , а бува , що й скаче , — то так і мов лишенько . Якби мені за кожною бідою моєю плакати , досіб і очі я виплакала . Батька - матері не зазнаю : сиротою зросла я , при чужині у людях . Хоч не було діла важкого , так забували про мене , чи я не голодна , не холодна , чи жива я … На десятоліттях взяли мене в двір . Стара пані була не що — сумирна собі , — може тому , що вже благенька була , ледві ноги волочила , а заговорить — тільки шам - шам : відразу й не розбереш ; — так куди вже бійка : не на умі . Увесь день на ґаночках ; нічка йде — охає та стогне . А за молодого віку , славлють , вигадочки були чималі і в неї … та треба - ж колись і перестати . За мене то вже в дворі жили ми спокійненько ; одно було горе , що з двору й ступити не пустять . Хіба вже на велике свято , що до церкви відпросимось , а в неділю й не думай . — „ Розволочитесь “ , було каже пані , гніваючись , — „ не пущу ! … Не той ще вік вам , щоб Бога пильнувати : ще матимете час , — не зараз вам умирати “ . Сидимо , було , день при дні у дівочій та робимо . А тихо коло тебе , як зачаровано . Тільки пані заоха , або хто з дівчат на ухо за чим озветься , котора зітхне з нуду . Докучає , було , та робота , докучає — аж пече ; та що врадиш ? Спасибі хоч за те , що не бють десять раз на день , як от про інших чуємо . А як коли , то було звеселіємо , не знать чого . Веселенько нам , аж серце трепече ! Колиб воля , заспівав би так , щоб і на селі лунало … Не всмілимось ! Ізглядуємось , та сміх нас так і бере . То одна моргне бровою , а друга їй відморгує ; то привяжуть тую до стільчика косою , інша зіскочить та почне вистрібувати дибки , щоб пані не почула , — крутиться , вертиться , тільки рукави май - май - май … Чого було не виробляємо ! У старої панії не було роду , окрім мала собі унучечку , — у Київі обучалась у якомусь там … от колиб вимовити … ін - сти - ту - ті . Було частенько до старої листи шле ; а стара тії листи що дня вичитує — і поплаче над ними , і посміється . Коли пише унучечка , щоб уже приїздити за нею та до дому забирати … Мати Божа ! увесь будинок зворохнувся : білити , мити , прибрати ! … Панночки сподіваємось ! Панночка буде ! Стара пані немов одужала : коливає з кімнати до кімнати , виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись , чи не їде панночка . А нам того й треба . Ми за той тиждень , що її виглядали , сказать , нажилися . Шлють , то біжимо — летимо ! … Весело зочити степ , поля красні ! … Степ зелений наче втікає в тебе перед очима , далеко кудись , далеко … Любо на волі дихнути … Квіток було назбираєм та позаквітчуємось як молоді , та до самого двору тими вінками величаємось . А вступаючи в двір , схопимо з себе , позакидаємо , — та так було жалко тих вінків кидати , так жалко !
Indietro Pagina 1 di 24 Pagina 1 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
