Salta il testo dell’articolo
XII . Спізнався з панночкою полковий лікар , тай почав що дня вчащати . Такий він був тихий , звичайний , до кожного привітний , — і на панича не походив ! … А як з нею спізнався ? Вже давненько панночки приїзжі переносили , що який то вже там лікар полковий хороший ! І брови йому чорні , і уста румяні , і станом високий , така вже краса , що й не сказати ! Тільки що гордий дуже , — на жадну не погляне , не заговорить , хоч там як до його не заходь … Панночка , чуючи таке , було частенько говорить старій : — Якби ви , бабусечко , того лікаря до нас завітали , нехай побачу , який ! А стара було на те : — Моя дитино ! Нацокотали тії верхоумки , скосирні , а ти віри поняла … Велике диво — полковий лікар ! Се злидні , бідота ! Що тобі з такими заходити ? ! — Та нехай я тільки його побачу , бабуню , чи справді він такий , як славлять ? — Цур йому ! Ще ввяжеться ! І так уже багато коло тебе звивається , а жаден не сватає . Один одного перебиває та сваряться , — бодай би виказились ! Отже як стара відмагалась ! А внучечка — як на пню стала : лікаря , тай лікаря . Першого - ж наїзду , як жарнув полковий начал , мусіла стара ними переказувати , що лікаря до себе в гостину запрошує . Ті живо погодились : „ Привеземо , привеземо “ , кажуть . — А колиж ви нас відвідаєте ? — питає панночка , сюди - туди обертаючись , та в вічі їм заглядаючи , немов як лисеня . — Чи хутко ? — Коли ви такі ласкаві , то ми й позавтрьому будемо , — кажуть гості , як на ногах не підлітуючи . І поїхали , раденькі , що дурненькі . XIII . Та вже й убралась того дня панночка хороше ! А стара супиться та все бурчить : — На що нам та голь нещадима здалася ? Панночка наче не чує того слова . Стара тільки тим виміщає , що нас душить . Коли наїхали полкові , а лікаря нема . — Дякує — кажуть , — за ласку , та нема в його часу ані години , недужих у його багато , лічить . — І не силуйте його , — каже стара , — нехай лічить з Богом ! Панночка тільки почервоніла і уста закусила . Тай було - ж нам , як гостей випровадили ! За все ми відтерпіли ! … Тогож таки тижня самого занедужала панночка . Охає , і стогне , і кричить . Стара злякалась , плаче , но лікаря шле . А полковий знающий , кажуть , тай живе ближче за всіх — по його ! Тимчасом панночка вбралась , як найкраще , тай лежить у ліжку , як мальована , — дожидає . Приїхав він , подививсь , розпитав . А вона - ж то вже — і головку хилить і говорить , помісь співає . Побув яку годинку , тай прощається : — Завтра навідаюсь . Стара пита у внучечки , внучечка задумалась , тільки їй на питання головою киває . А як стара спитала : — Що ? Як лікар ? Показався як ? — то вона стрепенулась : — Гордий , — каже , — такий , як пан вельможний … І що він собі думає ! Лічив , лічив той бідолаха , тай закохався . Покохала його й панночка . Почули духом паничі , куди потягло , — постерегли відразу , що воно є , тай зслизли . Стара пані тільки що головою в мур не бється , та нічого не врадить : — Як ви мені , бабуню , на перешкоді станете — умру ! … І не гомоніть ! Не домовляйте ! Змилуйтеся ! Стара й годі , тільки охає .
Indietro Pagina 7 di 24 Pagina 7 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
