Salta il testo dell’articolo
XIV . Спустіло панське подвіря ; не топочуть коні , не торохкотять коляси . І панночка тихша : не лає , не бє , не обскаржує , — все сидить та думає . Було , скоро сонечко вийметься , лікар і котить у двуконь . Панночка вже дожидає коло вікна , гарна та убрана , і румяніє , як червона маківка . Він хутенько вбіжить . Яка з нас під той час мигнеться : — Здорова була , дівчино ! А що панночка ? Цілий день прогостює було . Усе коло панночки сидить , не відступа й ступня . А стара пані то з тих дверей зирк , то з других зирк , та прислухається , що вони там між собою говорять у двійзі , та вже така досада її гризе , що вони в купці , а розлучити не сміла : боялася й вона унучечки . Ото вже й сватає він панночку . Плаче стара і журиться тяжко : — Яж сподівалась тебе за князя віддати , за багача , за вельможного ! — Ох , Боже - ж мій ! — крикнула панночка плачучи . — Та колиб же він був багатий та вельможний , яб і гадки не мала : давноб уже була за ним ! Та колиж таке безталання моє ! Така мені доля гірка випала ! — Та хібаж таки кращих за його нема ? — не сміючи відмовляти , а тільки ніби питаючи , озветься знов стара . — Для мене нема у світі кращого , нема й не буде ! Засумувала панночка , аж змарніла і зблідла . Стара зовсім скрутилась , — не зна далі , на яку ступити . Намене на те , що не йди за його , — унучечка у гнів та у плач великий . Хоче втішати : — ось поберетесь , — унучечка свою долю проклинає . — Се Господь мені лихо наслав , — каже , — і як тому лихові запобігти , не знаю . Молодий став помічати , турбується : — Що таке ? Чого смутна ? — Та я не смутная ! — Скажи мені усю правдоньку , скажи ! — просить , у руку цілує . — Поберемось , — говорить вона йому , — а як жити з тобою будемо ? Вбого ! — От що тебе журить , серденько ! … На що нам теє панство , багатство , коли буде наше життя красне , наша доля весела ? — Бач , ти об мені й не думаєш ! — домовля йому . — А любо - ж тобі буде , як приїде хто до нас та буде з нас глумитись : от живуть — бідують ! Та й заплаче . — Серденько моє ! Щож мені , бідному в світі робити ? Де взяти ? Я зроду не жадав багатства , а тепер прагну всіх розкошів для тебе , тобі на втіху … Щож я вдію ? Рад би я , — каже , — небо прихилити , та не хилиться ! І почнуть оттак обоє собі журитись . XV . Любила вона його , та якось чудно любила , не по людськи . Отто навернеться , було хто з панночок - сусідок , допитуються : — Чи правда , що тая гординя та в тобі закохався ? … Сватає ? … Ревнивий ? Які дари тобі дарує ? … Чи ти його поважаєш , чи він тебе слухає ? — Вважайте самі , — відказує панночка , всміхаючись . Тай почне перед панночками наругу на його зводити . — Слухайте , — каже до його , — їдьте до міста та купіть мені те й те , та хутенько ! Поскоріться - ж , щоб я не гнівалась ! Він зараз їде , купує там , що казано . — Боже мій ! Чого се понакуповували ? Я його не хочу ! Їдьте та змініть ! Мені такого не треба ! От добро вишукали ! Знов їде він , міняє . Або так : хоче він води напитись , — вона : — Не пийте , не пийте ! — Чому ? — Я не хочу ! Не пийте ! — Та колиж я хочу пити ! — А я не хочу ! Чуєте ? Не хочу ! І вже так гляне чи всміхнеться , що він послухає . Коли , то й розгнівається , відвертається від його , не говорить . Він уже і перепрошує , і благає — трохи не плаче . Панночки приїзжі дивуються : „ Отто ! Чи хто сподівавсь від його такого кохання ! І що ти робила ? Як ти Бога просила ? “
Indietro Pagina 8 di 24 Pagina 8 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
