Salta il testo dell’articolo
— То що ? Вони до сього звичні . Спізнимось : я боятимусь . — Бігай , дівчино , та хутенько ! — каже мені пан . — Не загайсь , щоб тебе не дожидати . Пані почервоніла по саме волосся . — Час їхати ! — Та вона - ж голодна , серце … Дивись , як змерзла ! — Я змерзла , я , я ! — та так уже на те „ я “ накрикує ! — Сідай ! — грімнула далі на мене і сама у повіз ускочила . Пан здивувавсь : не знає , що його думати , що його казати , — стоїть . — Щож ? — питає пані , — хутко ? Тоді сердега сідає коло неї … А хазяїн бородатий : — Дівці абеду не прикажете ? … Довгенько гомоніли пани між собою , а ще довше після того мовчали . XXI . Присмерком дочапали до хутора . В хуторянських хатах де - не - де світилось . Їдемо вулицею ; стали коло будинку . На рундуці купкою стоять люди із світлом і хлібом святим . Кланяються , витають молодих . — Спасибі , спасибі , — дякує пан , приймаючи хліб на свої руки . — Привіз я вам паню молоду , — чи вподобаєте ? Сам сміється , радіє : кому то вже така краля не сподобна буде ! А пані , як гляне на його , — аж іскри їй з очей скакнули , на лиці міниться . Люди до неї — щоб то її по свойому витати ; а вона вихопила в когось із рук свічку та в двері — стриб ! Люди так і шугнули від тих дверей , нічого панові й не відмовили . Пан неспокійний , смутний , пішов собі , похиливши голову . Ввійшла і я . Дивлюсь , роздивляюсь . Світлички невеличкі , та гарні , чистенькі . Стільчики столики , все те новеньке , аж лошиться . Чую — говорять пани . Прислухаюсь — пані моя хлипає , а пан так то вже її благає , так благає ! — Не плач , не плач , життя моє , серце моє дороге ! … Колиб я знав , що я тебе ображу , — з віку - б не казав . — Ти мабуть усіх мужиків так ізучив , що вони з тобою за панібрата ! … Гарно ! … Оглядають мене , всміхаються до мене , трохи не кинулись мене обнімати … Ох , я нещаслива ! … Та як вони сміють ! — викрикне наостатку . — Серце моє ! Люди добрі , прості … — Я не хочу знати , слухати , бачити ! — задріботіла пані — Ти мене з світу хочеш отсе зігнати , чи що ? — вигукує , ридаючи . — Годі , годі , любочко ! Ще занедужаєш … О , не плач бо , не плач ! Робитиму все так , як ти сама надумаєш . Подаруй мені сей случай ! — Ти мене не любиш , не жалуєш … Бог із тобою ! — Гріх тобі так говорити ! Я тебе не люблю ? … Сама ти знаєш , яка твоя правда ! Чую — поцілувались . Гляди - ж , — каже пані , — як ти не будеш по моєму робити , то я вмру ! — Буду серденько , буду ! XXII . Проходила я по всіх кімнатах — нема нікогісінько . — Се чи не від нас повтікали ? — думаю собі . Вийшла на рундук , — ніч місячна , зоряна . Стою та роздивляюсь ; коли чую : „ Здорова була , дівчинонько ! “ — як на струні брязнуло обік мене . Стрепенулась я , дивлюсь : високий парубок , ставний , поглядає , всміхається . І засоромилась , і злякалась ; стою як у каменю , оніміла , та тільки дивлюсь йому в вічі . — Стоїш сама тутеньки , — знов озивається парубок , — мабуть не знаєш , куди йти ? — Як би не знала , то вас би спитала , — відмовила йому , схаменувшися трохи . — Бувайте здорові ! Та швиденько в двері — Бувай здорова , серденько ! — сказав мені у слід .
Indietro Pagina 11 di 24 Pagina 11 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
