Salta il testo dell’articolo
XXVII . Хтось уступив у сінці . Я відчинила , аж се бабуся . — Здоровенька була , дівчино , — промовила до мене — Просимо на вечерю , зозулько ! — Спасибі , бабусю ! — То й ходімо ! — Ось я панії спитаюся . — Чого питатись , любко ? Тож вечеря ! — Чи звелить іти . Бабуся перемовчала хвилинку , тай каже : — То йди , моя дитино . Я тебе тутеньки підожду . Пани сидять у купці любенько , веселенько ; щось між собою розмовляють . Я ввійшла , а пані : — Чого сунешся ? — Пустіть , — кажу , — пані , мене повечеряти . — Іди собі — вечеряй . XXVIII . Пішла я за бабусею через двір у хату . — Отсе привела вам дівчину ; — каже бабуся , вводячи мене в хату . А в хаті за столом сидить Назар чорнявий і молодичка гарненька , жінка Назарова . У печі палає як у гуті . Відсвічують весело білі стіни і божничок вишиваним рушником навішений , квітками сухими і зіллям уквітчаний . З полиці миси , миски й мисочки і зелені , й червоні , і жовті наче каміння дороге , викрашаються . Усе таке веселе в тій хаті було , прибране , осяюще . І кужіль мягкого льону на жердці , і чорний кожух на кілку , і плетена колиска з дитинкою . — Просимо до гурту ! — привитали мене і вклонились . — Може - б поруч зі мною така краля засідала , га ? — каже Назар . — Хібаж ви тутечки найкращі , дядьку ? — питаю . Сама озирнулась , аж той парубок уже тут , — з кутка на мене задивився , аж гаряче мені стало . — Атож ні ? — каже Назар . — Придивись лишень до мене добре : то тож гарний ! то тож хороший ! — Хіба по ночі ! — відмовила йому весела молодичка . Славна була то жіночка , — звали Катрею ; білявенька собі , трошки кирпатенька , очиці голубоцвітові , ясненькі , а сама кругленька й свіжа , як яблучко . У червоному очіпку , у зеленій юпочці баєвій . Смішлива була й гордоватенька , а що вже шамкая ! І говорить , і діло робить , і дитину колише ; то коло стола її вишивані рукави мають , то коло печі її перстені блискотять . — Ну , ну ! — каже їй Назар , — колиб отсе не галушки , яб тобі відказав ! … Тут бо саме Катря його поставила на стіл миску з галушками . Назар моргнув на мене : — Не гріх тому добре повечеряти , хто не обідав ! XXIX . Катря хоч і говорить і жартує , а здається , все чогось сумна і неспокійна . Бабуся , сидячи за столом тихенько і величненько , якусь думку собі думала . Тільки Назар пустує та вигадує , та регоче , поблискуючи перед каганцем зубами , а зуби , яж кажу , як сметана ! На того парубка я вже не дивилась . — А що , пташечко , — питає в мене бабуся , — при молодій панії довгенько служиш ? — Яка вона гарна ! — закинула молодичка . — Поможеться , що гарна ! — гукнув Назар — коли дивиться так , що аж молоко кисне ! Бабуся зітхнула важенько : — Годі тобі , годі , Назаре . — А наш пан такий звичайний , — заговорила молодичка , — він мабуть ізроду нікого не скривдив ! — Дай йому , Боже , і пару таку , — промовила бабуся . — Як то тепереньки нам буде ? — смутненько каже молодичка . Зітхнула і задумалась . — Яка то буде ? — знов тихо вимовляє , дивлячись на мене , начеб випитувала очима . А я мовчу . — Буде , як Господь дасть , голубко , — каже бабуся .
Indietro Pagina 13 di 24 Pagina 13 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
