Salta il testo dell’articolo
— Ну , що буде , те й буде , — ми все перебудемо ! — гукнув Назар . — А тепер до галушок берітесь . А ти , Прокопе , чому не йдеш ? Пані тобі в око впала ? … Чи може ся краля ? — Тай моргнув на мене . — Нехай мені та пані й не сниться ! — відмовив парубок , сідаючи проти мене , — де вона і вродилась така неприязна ! Тоді молодичка до мене : — Дівчинко - серденько ! Скажи нам усю щиру правдоньку , як душа по душі … Тай спинилась . Всі на мене дивляться пильно … І парубок очей з мене не зведе . Якби мені не той парубок , то всеб нічого , а при йому соромлюся та червонію , — трохи не заплачу . — Дівчино ! Лиха наша пані молода ! — вимовить Катря . — Недобра ! — кажу їй . — Господи милосерний ! — крикнула , — чуло моє серце , чуло ! … Дитино моя ! … — Кинулась до колиски , схилилась над дитиною : — Чи тогож я сподівалась , ідучи вільна за панського ! Вона вже й оком своїм нас пожерла ! Та плаче - ж то так , — сльоза сльозу побиває . — Не такий страшний чорт , як намальований ! — каже Назар . — Чого лякатись ? Треба перш роздивитись . А вона плаче , а вона тужить , наче вже й справді її дитину пані своїм оком пожерла . — Годі голубко ! — вмовляє Катрю бабуся , — чого нам дуже трівожитись ? Хіба над нами нема Господа милосерного ? Парубок ані пари з уст ; тільки куди я негляну , усе на його погляд очима спаду . XXX . Повечерявши , поблагословившись , біжу назад у будинок , а за мною : — На добраніч , дівчино ! — На добраніч вам ! — відказала , тай ускочила в сіни . Увійшла в дівочу , — серце в мене бється — бється ! … Думаю тай думаю … що як він вдивився в мене очима ! … І пані моя тож мені па думку навертається : ледві у двір ступила , вже всіх засмутила … І чого той парубок чіпляється ? … Бодай же його , який хороший ! … Місяць стоїть проти мене у повні … „ Ой місяцю , місяченьку , Не світи нікому ! … “ Пісня так і підмиває мою душу … Сама не знаю , чого душа моя бажає : чи щоб він знов озвався під віконцем , чи щоб не приходив … XXXI . Минає день , тиждень , місяці і пів року збігло за водою . Здається , що в хуторі й мирно : цвіте хутір і зеленіє . Колиб же поглянув хто , що там коїлось , що там діялось ! Люди прокидались і лягали плачучи , проклинаючи . Усе пригнула по своєму молода пані , усім роботу тяжку , усім лихо пекуче ізнайшла . Каліки нещасливі , діти кришеняточки … і ті в неї не гуляли . Діти сади замітали , індиків пасли ; каліки на городі сиділи , горобців , птацтво полошили , та всеж то якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням , що справді здавалось усяке діло каторгою . Стоока наче вона була ; все бачила , всюди як та ящірка по хуторі звивалась і Бог її знає , що в їй таке було : тільки погляне , то наче за серце тебе рукою здавить . А пани — сусіди нашу панію похваляють — величають : „ Ото хазяйлива ! Ото розумна ! Дарма , що молоденька , — добреб нам усім у неї вчитись ! “ … Спершу люди на пана вповали , та незабаром зреклися надії й думки . Він був добрий душею і милостивий пан , та плохий зовсім — ні що з його . Спитувавсь він жінку вмовляти , та не така то вона . Далі вже і наменути на сю річ боявся , — мов не бачить нічого , не чує . Не було в його ні духу , ні сили . Сказано : „ Добрий пан ; не бє , не лає , та нічим і не дбає “ . Як почне пані обмирати та стогнати , та в крик викрикувати , то він руки й ноги її вицілує , і плаче , і сам людей лає : — А щоб вас ! А бодай вас ! … От уморять мені друга !
Indietro Pagina 14 di 24 Pagina 14 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
