Salta il testo dell’articolo
XXXVI . Згодили якось москаля з міста за куховара . Тож бо й був чудний ! Як зварить панам їсти , сам пообідає , та ляже на лаві , та все свище , та свище , та раптом як співоне ! — дзвінко - тоненько , помісь півень кукурікає . Сьому байдуже було наше лихо ; тільки було спитає : „ сьогодні бито ? — тай додасть , — іначій і не можна … на те служба ! “ Назар уже не той став , уже й він якось поник , а все жартує : — Колиб мені хоч один день хто послужив , до віку - б згадував ! Пані того куховара дуже хвалить , що такий , мовляє , чоловік він хороший , так мене поважає ! А він було як стоїть перед панією , то мов стріла вистромиться , руки спустить , очі второпить на неї : „ Ловив я рябе порося ; втікло рябе порося у буряни ; то я до чорного поросяти ; вловив чорне порося , ошпарив чорне порося , спік чорне порося ! “ Такеньки усе чисто відбубонів і дожидає , що пані йому відкаже ; сам тільки очима луп - луп ! … А пані йому раз - по - раз : — Добре ! добре ! усе добре ! … Тільки ти гляди в мене , — не розледащій між моїми вовкодухами . — Ніколи того не всмію ваше високоблагородіє ! Вклониться їй низько , вправо , вліво , ногами човг , та й з хати , та на лаву — і знов свище . — Бодай вас ! — кажу йому якось , — коли вже ви перестанете того свисту ! Тут горе , тут напасть , муки живії , а ви … — Не горюй , не горюй , дівко ! На те вона служба називається . Он бач , скільки в мене зубів зісталось … На службі втеряв ! … Був у нас копитан … ух ! Та тільки ухнув . — А ти що думала ? Як у світі жити ? Як вислужитись ? Тебе бють , тебе рвуть , морочать тебе , порочать , а ти стій , не моргни ! … І ! крий Боже ! Зговоривши теє , знов свистіти ! А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув . — Воли в ярмі , тай ті ревуть , а то щоб душа христіянська всяку догану , всяку кривду терпіла і не озвалась ! — гримнув на москаля , аж той свистати перестав . Дивиться на його , як козел на нові ворота . — Не така в мене вдача ! — каже Прокіп , — а так : або вирятуйся , або пропади . — А в мене знов така вдача : утечи ! — зареготав Назар . — „ Мандрівочка — рідна тіточка “ . — Піймають ! — скрикнув москаль , схопившись , — піймають — пропав . Що там у кого було на серці , а всі засміялись . — Не кожний копитан швидкий удасться , — каже Назар , — інший побіжить , тай спіткнеться . А ти ось що лучче скажи : куди втікати ? … „ Від якої втік , таку й здибав . Із дранки та вберешся в переперанку … „ Та все пани , та все дуки … “ заспівав , як у дзвін ударив . XXXVII . У рік стара пані вмерла . Не хотілось дуже їй умирати ! Усе молитви , святе письмо читала , по церквах молебні правила ; свічки перед богами невгасимі падали . Якось дівчинка не допильнувала , та погасла свічечка , — веліла дівчинку та висікти : — Ти , грішнице , і моєму спасенню шкодиш !
Indietro Pagina 17 di 24 Pagina 17 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
