Salta il testo dell’articolo
XXXVIII . Наша пані журилась і плакала за старою дуже : — Вже тепереньки сама я на світі зісталась ! Обдеруть мене тепереньки , як тую липку ! Моє око всього не догледить ; а на тебе — каже панові , — яка мені надія ? Ти мені не придбаєш , хіба рознесеш і те , що маємо . Ти й не думаєш , що хутко вже нам Бог дитину дасть . Для дитини , коли не для мене , схаменись , мій друже ! Хазяйнуй , доглядай усього , а найперша річ — не псуй мені людей . — Що се ти , любко ? Бог з тобою ! Отсе знов усім турбуєшся ! Та я все зроблю , що хочеш , усе ! … Такеньки було вмовляє її . Одного разу хотів він її розважити , тай каже : — Годі тобі , голубко , клопотатись . Ось послухай лишень , що я тобі скажу : я вже кума пригласив . — Когож ти просив ? — перехопила його пані . — Свого товариша . Такий славний чоловік , добрий . — Боже мій , я відразу догадалась ! … Запросив якесь убожество … Та я не хочу сього й чути . Не буде сього ! Не буде ! А сама в плач ревний . — Серденько , не плач ! — благає пан , — серденько , занедужаєш ! … Не буде того кума ; я його перепрошу , тай кінець . Скажи тілько мені , кого ти хочеш , того й запитаю . — Полковника треба прохати , — от кого ! — Полковника , то й полковника . Завтра я поїду до його . Ну , ізбач мені , любонько , що я тебе засмутив ! — Ото - то й єсть , що ти мене зовсім не жалуєш ; усе мене журиш ! — Голубко моя ! — промовив пан стиха , — пожалуй і ти мене . Ти знай сердишся , кричиш , сваришся ; а я сподівався … Та як заридає ! Пані до його : — Чого се ти , чого ? За руки його хоче брати ; а він затуливсь обома , та ридає - ридає ! … Ледві вже його розговорила , і цілувала вже , і обнімала , — на силу стишився . — Та скажи - ж мені , чого се ти заплакав ? Ну , скажи ! — просить його . — І сам не знаю , моя люба , — відказує пан , ніби всміхаючись , — так чогось … Нездужаю трохи . Ти об сьому не думай , а насмійсь мені , що я наче маленький розплакався . А сам зітхнув . — Ти може думаєш , що я вже тебе не люблю ? — говорить пані . — Ні , любиш … — Люблю , та ще як ! … А в купці не можна раз - у - раз сидіти ; треба господарювати , моє серце ! Тай поцілувала його . У ранці поїхав пан і полковника завітав у куми . XXXIX . Народився син у пані . Що тих гостей наїхало на хрестини ! Обід справили бучний . Кум — полковник вкотив у двір сивими кіньми , побрязкуючи , позвякуючи бубонцями . Сам огрядний , кругловидий , червоний , усе вуса закручує правицею , а лівою — шаблю придержує , та плечима все напинається вгору . Я рада , що мені трошки вільніше , — вибігла до Прокопа , — стою , розмовляю з ним коло рундука . Коли де не взявся пан , — веселий такий , як ще був за свого женихання з панією . — Чого се ви тут стоїте обойко ? Що розмовляєте ? — сміється . А Прокіп йому : — Пане , віддайте за мене дівчину ! — Добре , бери , Прокопе ! Я не бороню . Повінчайтесь , тай живіть собі любенько . — А пані ? — каже Прокіп . Пан зітхнув і задумався , а далі й каже : — Ідіть за мною ! Візьми її за руку , Прокопе ! Сам пішов у кімнати , а Прокіп веде мене за ним , стискаючи мою руку . — Любо ! — сказав пан , — я отсе до тебе молодих привів . Чи вподобаєш ? А тут у кімнаті панів , паній ! … І полковник поміж усіма , неначе той індик переяславський похожає , та все потрохи пирхає . Наша сидить у кріслечку . Зирнула на нас і відвернулась . Усміх великий простиг , гнівно на пана згляне й питає : — Що се таке ? Прокіп кланяється , просить . — Я вже позволив , — каже пан , — не борони й ти , моя кохана . Дав нам Господь щастя , — нехай і вони щасливі будуть !
Indietro Pagina 18 di 24 Pagina 18 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
