Salta il testo dell’articolo
— Казав : не знаю ! … Чого дурно розпитувати ? — Оттакеньки і я тепер безрідна ! — каже хазяйка , хлипаючи . — Іще й вона між люди ! — гукнув москаль . — Що твоє лихо ! … Плюнуть ! Он лихо , то лихо : що нікого тобі згадати , ніхто й тебе не згадає ; нікуди піти , і нігде зістатись . Усі тобі чужі , і все , усе чуже : і хата , і люди , і одежа … Степовик ! мовляв ( до Назара ) … Так , брате ! Мене з степів узято … Ну , і славні мабуть тії степи були ! … Дай , бабо , горілки ! Випємо до дна , бо на дні молодії дні ! А в самого сльози котяться , котяться . І сміється він разом , і горілку пє . Далі вже як упав на лаву , так і заснув . — Ну , по сій же мові та будьмо здорові ! — каже Назар . — Прощай , Прокопе - брате ! … Та ось , трохи не забув . Припас я тобі грошенят крихту : пять карбованців . Поживай здоров ! — Спасибі , брате ! Не знаю , коли вже я приможуся тобі вернути … — Гай , га ! Аби живі були ! Се не панські гроші — братерські : ними не зажуришся . Я собі зароблю : тепер я вільний хоч на пів року ; з собаками не піймають . Тай пішов попрощавшись . Тільки його й бачили . XLVI . Господи милий ! Якеж то життя тоді наше було ! Хоч і з бідою і з лихом , а такеж то любе , таке благодатне ! Легко зітхнути , весело глянути й думати : що зароблю , то все на себе ; що й посиджу і поговорю — нікого не боюся ; робитиму , чи ні — ніхто мене не присилує , ніхто не займе . Чуюся на душі і на тілі , що й я живу . Коли так на весні чутка : москалі виходять у поход ! — Неправда сьому ! — вмовляю себе ; а серце моє відразу почуло , що правда . А тут і наказ : „ у поход , у поход лагодитись ! “ Прокіп мене розважає , доводить мені , що се лихо дочасне , що — повернусь , каже , будемо вільні . — Так , так ! — кажу , — так , мій голубе ! А серце моє болить , сльози ринуть . Вже й день походу намічений . Пішли ми в хутір попрощатись . Панів не було дома ; тільки бабуся сама на господарстві . — Бабусечко - ж моя люба ! — Я її здалеку на вздвір'ї і пізнала , а пізнавши , заплакала . Душею живою вона тільки жива була . Прибіжу до неї , обіймаю , як матір рідну . — Чого ти плачеш , моя голубко ? — питає мене стиха . — Отсе ви тут зістаєтесь у сьому пеклі ! — Та вжеж тут пташко . Тут я родилась , тут я хрестилась , тут сиротіла … тут і вмру , моя дитино . — Та до смерти терпітимете ? — І терпітиму , пташко ! … Поблагословила вона нас , як дітей рідних , обділила , чим мала . Попрощалися ми , пішли … Тай не раз , не два обертались , дивились . На порозі стоїть бабуся ; навкруги тиша ; скрізь ясно ; з поля вітерець віє ; з гаїв холодок дише ; десьто вода гучить ; а високо над усім грає - сияє вишнє промінясте сонечко .
Indietro Pagina 23 di 24 Pagina 23 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
