Salta il testo dell’articolo
ДІЯ ДРУГА . Хата Стехи . Стіл покритий старенькою скатертиною , дві лави , піл , скриня і де - яке збіжжя . Ява I . Стеха , Олена , Збірщик . Стеха ( сидить біля столу ) . І це ж ви по якому робите , по людському ? . . Беріть одежу , не багато її зосталось , грабуйте все ! . . Як не зволікайся , як не думай , а не одіпхнеш від себе злиднів : чи сьогодня чи завтра йти по під віконню з торбами , хіба не однаково ? Збірщик . А що ж про зятя і досі нема чутки ? Стеха . Нема ! Вже сьогодня дев'ятий день , як рік минув , а його нема та й нема ! Збірщик . І не вже Андрій за цілий рік і одного листа не прислав ? . . Дивно … Може туди пошта не доходить ? Є такі землі , що ще пошта не доїзжає … Стеха . А Оленка то вже вигула і виплакала , так , що й сліз в очах не стало ! Олена . Не всі , не всі ще сльози виплакала . Вони є та запеклись біля серця ! Збірщик . Бува й так бува … Дивно , дивно ! . . ( Помовчав ) . Так таки навспряжки кажеш , стара , що нема грошей ? Стеха ( з жалем ) . Ні , шуткую я ! Збірщик . Я через те , бачиш , що є й про меж нашого брата инший такий , що хоч ти його печи або ріж , не дає … ( Ідучи з хати ) . Так сьогодня прийдемо описувати . ( Пішов ) . Ява II . Тіж без Збірщика . Олена . Мамо , що ж це з нами буде ? Стеха . Думай вже ти , доню , а мені лихо зовсім памороки забило ! Таки мабуть я здуріла , бо нічого не збагну … Як кажуть люде , то так мабуть воно й є , що покинув нас Андрій на віки вічні ! . . Олена . Страшно , мамо , страшно ! Стеха . Тепер одна надія на Осипа Степановича . Олена . Ох , не нагадуйте мені про нього ! Стеха . А в кого ж нам помочи шукати ? Олена . Не знаю … ( Задумалась ) . Завтра виженуть з хати . Куда ж підемо , на вигін , по під тинню ! Де ж ти , Андрію , де ж ти , порадо моя ? Стеха . Байдуже йому про нас ! Олена ( ламає руки ) . Ох , яка ж пекельна ваша мова ! Отруїть краще мене , ніж маю слухати такі речи ! Стеха . Тебе отруїть , а самій куди подітись з трьома діточками малими ? Чи всіх повбивати , а потім і самій з кручи вниз головою ? Олена . Не знаю , нічого не знаю , нічого не зрозумію ! Спиталаб у серця , коли ж і воно мовчить ; давно його не чую , немов вмерло воно ! Ніби крига в грудях сперлася ! А може , мамо , Андрій недалеко ? Стривайте ! Адже писар повинен вернутись з города , може і листа від Андрія привіз ? Побіжу та спитаю ! . . Ох , серце моє замерлеє , чого ти так стрепенулось раптом ? Ти щось певно віщуєш мені : чи горе , чи ? . . ( Побігла ) . Стеха ( сама ) . Бідна , бідна моя дитино . Зсушила тебе журба , зв'ялила недоленька . ( Ламає руки ) . Чи ми в чім кого скривдили , чи кого прогнівили , що з'явилася така напасть , яка примушує нас до наглої смерти ? Чи вже ж і досі я караюсь за те , що колись послухала нерозумного дівочого серця і пішла на гріх ; за те , що колись покохала до забуття і , занехаявши сором осоромила себе і весь рід ! … Карай , карай мене , мій щасний талану ! Мало ще я покарана ! ( Ридаючи падає на стіл ) . Ява III . Тіж і Бичок . Бичок ( входить ) . Чого ти , стара , що дня голосиш ? Стеха . Хто чим багатий , то тим і цяцькається .
Indietro Pagina 11 di 27 Pagina 11 di 27 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
