Salta il testo dell’articolo
Я боялася гріха : в Андрієвій правді , в його серцеві було все моє щастя , весь спокій , всі надії ! . . Андрій зрадив , стоптав правду , зламав слово … Тепер я гріха не боюсь , а бідности та злиднів не хочу більш ! … Не жахайтесь , мамо . Кличте мерщій Осипа Степановича ! Не я перша , не я й остання ! Чим я краще від других ? Ідіть же , ідіть скоріще ! ( Випихає матір за двері ) . На гріх іду , на поквол людям … Зроблюсь відьмою , чаклівницею , перекинусь у пташечку манісеньку , у звіря , у комашку дрібнесеньку і знайду тебе , Андрію , зраднику , кате мій ! … Не ти посмієшся наді мною , а я над тобою посміюсь , привселюдно посміюсь ! . . Геть сльози з очей ! … Геть смуток ! … Смійтесь очі , співайте устоньки ! Пісню , пісню та голосну ! Всі , всі пісні забула ! … Не згадаю ні одної … Згадала … ( Помовчала ) . Як вона ? … Голосу не одведу … ( Починає тихо співати , ніби промовляє ) . В кінці греблі Шумлять верби , Що я насадила , Нема мого миленького , Що я полюбила . Ой , немає і не буде : Поїхав за Десну , Рости , рости , дівчинонько , На другую весну . Росла , росла дівчинонька Та й на порі стала , Ждала , ждала миленького , Тай й плакати стала . ( Промовляє ) . Росла … тай плакати стала … « Та й плакати стала » ? Чого ? За чим плакати ? А я й плакати перестала … ( Задумалась ) . Ох , Андрію ! … Нема Андрія ! … ( Тулить рукою лоб ) . Неначе памороки мені забито , немов розум замуровало мені стіною ! … В серці мертво , в голові якийсь мотлох … Немов збожеволіла я ! ( Похитнулась і безсила впала на лаву ) . Не вмію ні думати , ні плакати … Забула все , все забула ! … Завіса . ДІЯ ТРЕТЯ . Обставини ті ж , що і в другій дії . Ява I . Олена . Олена ( сидить біля столу , схиливши голову на руки ) . Андрію , Андрію , отруто моя ! За віщо ж ти , голубе мій , кате мій , зрадив мене , за віщо ? Невже та друга цілком витроїла з твоїх думок і серця ту , що колись тішила тебе ласкавими річами , голубила тебе горячими поцілунками , радувала та відганяла від думок і серця смуток і горе — голосочком - дзвіночком ? … Невже забув і зустріч : в гаю , біля криниці під вербою , в полі ? … Чи можна ж і до смерти все те забути ? … Ява II . Христя і Олена . Христя ( з відром вбігає і поставивши відро біля порога , прожогом кидається до Олени ) . Здрастуйте — не застуйте ! … Здорова , Оленко ! О ! Чого це ти така засмучена ? Олена . Хіба не знаєш мого горя ? Христя . От тобі і маєш ! А я це простяглась до тебе за порадою . ( Зі смутком ) . От і купила я собі на спідницю та на фартушок : і нові чоботи купила і сережки ! … Всякого добра повнісеньку скриню накупила ! В скрині пусто і в кешені не густо ! … Аж дві весни і два літа заробляла поденно : великі гроші віддавала батькові до рук , а п'ятаки та гривні виховувала від батька та й виховала мало аж не шість карбованців . А вчора , як прийшли оті здирщики , — бодай їх за печінки взяло ! — та як почали цінувати … Батько бідкаються та об поли руками б'ються , мати плачуть , а дітвора дрібна як підніме реви та галас ! І , лихо , хоч з хати втікай ! Мене за серце як ухопить , як ухопить ! … І вже , сестричко , й не тямлю , як я вбігла в комірчину , витягла з під солом'яника свій клад , вбігла в хату та й жбурнула його здирщикам між очі , так таки й жбурнула !
Indietro Pagina 15 di 27 Pagina 15 di 27 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
