Salta il testo dell’articolo
Ганна . А як вона мені співала гарно весільної ! Сестричко , заспівай тієї як то косу , розплітають . Оксана . Не хочу , то сумна , ще знов заплачеш . Я зараз коровайницею буду , або приданкою — ти тілько слухай : ( Співає дуже голосно , по сільському ) : Не бійся , матусю , не бійся , в червоні чобітки обуйся , щоб твоі підківки бряжчали , щоб наші вороги мовчали ! Гу ! ( Вигукнувши , вискакує на ослін ) . Отак приданки скачуть через лавки ! Степан ( ловить її й здіймає з ослона ) . Ну , ну , Оксано , ти вже щось занадто . — Мати . Та правда , донечко , почує челядь … Оксана . Овва ! так щож ? Бояриня гуляє ! Давай утнем санжарівки , Ганнусю ! Ганна ( сміючись ) . Та я не вмію ! Оксана . Я тебе навчу ! ( Крутить Ганну навколо себе , приспівуючи ) . „ Гуляй , гуляй , господине , нехай наша журба згине ! Ой чи згине , чи не згине , гуляй , гуляй , господине ! “ Що - ж ти , Степане , помагай співати ! ( Залягається сміхом , що згодом , переходить в кашель . Степан трівожно кидається до неі ) . V . Степанів садок . Будинок виходить в нього задньою стіною . Видко кратчасті вікна терема і піддашок із сходами . Збоку в садку зроблена повіточка садова , вся в зелені та в квітках ; у повітці приладновано великий турецький ослін з подушками . З терема по сходах надвірних помалу спускаються Мати і Оксана . Оксану ведуть попід руки дві служниці - „ сѣнныя дѣвушки “ . Оксана у простій широкій хатній сукні , без кички , голова зав'язана на український лад шовковою хусткою . Оксана хвора , очі позападали , але дуже блищать , на щоках хворий рум'янець . Мати ( пройшовши вперед до повітки , показує дівчатам на ослін ) . Отут бояриню посадовіть та й можете вертати до роботи . ( Дівчата садовлять Оксану і вертаються в терем ) . Мати . Що , донечко , тут , правда ж , придобніше ? вільніше дихати ? Оксана . Вільніше ? … ( Схиляється на подушки ) . Мати . Ляж , ляж , рибонько . Заснути , може , хочеш ? Оксана . Так , я б заснула … тілько я боюся … Мати . От , хай Бог милує ! чого боішся ? Оксана . Та все якесь таке страхіття сниться . Мати . Ти помолись до Йосипа святого , то він всі сни перенесе на добре . Оксана . От відколи я тут , то й сни змінились … Бувало там , у батенька , все сниться , що я літаю . Так бувало любо … А тут не снилось і разу … Мати . Бач , любко , як сниться , що літаєш , то ростеш , отим воно так замолоду й сниться . Тепер же ти вже не ростеш … Оксана . Та … певне … Мати ( поправляючи їй подушки ) . Ляж вигідненько , та засни гарненько . ( Сідає коло неї в ногах ) . А я посижу тута , помолюся , щоб Бог тобі послав у сні здоровья . ( Виймає бурштинові чітки і перебірає їх , стиха ворушачи устами . Оксана засипляє ) . ( Степан виходить з долішнього рундука . Мати киває йому щоб помалу йшов , не гукав , потім устає обережно і йде до нього на другий кінець садка , далі від повітки ) . Мати ( нишком ) . Ну , що ж казав той німець ? Є надія ? Степан . Щож , каже : „ В Бога все можливо “ . Мати . Певне ! Та все ж би й людської снаги докласти либонь не гріх . Степан . Він докладає , мамо . Він є людина велико - учена … та щож , коли така тяжка хороба ? Мати . І звідки причепилася напасть ? … Либонь се хтось наврочив на весіллі Ганнусинім , бо відтоді й заслабла .
Indietro Pagina 14 di 25 Pagina 14 di 25 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
