Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
Лицар стає собакою . Пастухи бачать собаку і кажуть : — Продай нам собаку ! — Дайте мені коня , рушницю і одяг , — каже Побратим . Пастухи дають рушницю й одяг . Побратим кличе : « Сюк - сюк - сюк ! » І до нього йде стара худа шкапа . Побратим жене її назад і кличе ще раз . І знову йде та сама шкапа . Нічого не зробиш , треба брати . Вночі собака тікає від пастухів . А на дорозі собака знову стає лицарем . — Маєш коня ? — питає він . — Маю , але дуже поганого . — Ти його ще не знаєш . Сідай ! Побратим сідає на шкапу . Лицар б’є її батогом , і шкапа стає прекрасним конем . Потім лицар стає золотим гребінцем . Побратим міняє його в дівчини на хліб і сіль . XII . Дочка Сонця Ось вони бачать золоті хмари . У хмарах сяють палаци . — Тут живе Сонце , — каже лицар . Біля палацу ходить багато людей . — Ой , біда ! — каже один чоловік . — Завтра весілля Акулян . А для неї нема черевиків . Ніякі не підходять ! Настає ніч . Друзі сплять біля палацу . Побратим прокидається . Стає світло . — Вставай , товаришу , вже світає ! — каже він . — Ні , — каже лицар . — Це Акулян підходить до вікна . Спи . Потім стає ще світліше . — Вставай , уже ранок ! — Ні , це Акулян відчиняє вікно . Спи . Потім стає світло , як удень . — Вставай , уже день ! — Ні , це Акулян виходить на ганок . Спи . Вранці лицар каже : — Я стану черевиками . Віднеси їх до Акулян . А сам швидко тікай і не оглядайся . Лицар стає черевиками . Побратим дає черевики служниці , а сам сідає на коня і їде . Акулян міряє черевики . Вони якраз на її ногу . — Хто їх приніс ? — питає вона і виходить на ганок . Аж тут черевики піднімають її в небо . Вони несуть її далеко - далеко . Потім вони спускаються біля Побратима і стають лицарем . Тепер вони їдуть утрьох . Лицар питає : — Гарна Акулян ? — Ой , гарна , — каже Побратим і зітхає . — Шкода віддавати її Велетневі ? — Шкода . — А ти сам хочеш з нею одружитися ? — Хочу . Але тоді Велетень мене з’їсть . — Не бійся , — каже лицар . — Я стану красунею , ще кращою за Акулян . XIII . Велетень і палиця Побратим приходить до Велетня . — Ось тобі Акулян , дочка Сонця . Тепер ти мені нічого не винен , а я тобі . — А хто ця друга дівчина ? — питає Велетень . — Це моя наречена . Велетень бачить , що друга дівчина ще краща . — Давай поміняємося ! — каже він . — Добре . Тільки вона від тебе втече . — Не втече ! Вони міняються . Побратим бере Акулян і їде . А нова красуня каже Велетневі : — Я хочу помити голову . Нагрій мені гарячої води . Слуги гріють воду в казані , а Велетень лягає спати . Красуня ставить казан біля його голови і тікає . Велетень прокидається і кличе : — Красуне , де ти ? Ніхто не йде . Велетень дуже сердиться . Він схоплюється і перекидає на себе гарячий казан ! Тепер він ще зліший . Він сідає на коня і летить , як вітер . А красуня знову стає лицарем . Вони їдуть утрьох . Раптом гуде земля , шумить буря . — Це Велетень ! — каже Побратим . — Ми пропали ! — Не бійся , — каже лицар і стає палицею . Велетень кричить : — Ти мене обдурив ! Тепер я тебе з’їм ! — А навіщо ти їси людей ? — каже Побратим . Велетень хоче стягнути Побратима з коня . Та тут палиця б’є його по голові : раз і два ! — Що це таке ? — кричить Велетень . — Іди собі геть , — каже Побратим . — Бо вона тебе вб’є .
Précédent Page 6 sur 8 Page 6 sur 8 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.