Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
— Ну , тоді я краще поїду , — каже Велетень . Він свистить коневі і їде геть . Нарешті дім уже близько . Лицар каже : — Тут ми попрощаємося . Але скажу тобі одне . Акулян дуже гарна , але зла . Треба зробити так , щоб вона стала доброю . Лицар махає шаблею . З Акулян виповзає гадюка . Лицар викидає гадюку , і Акулян знову жива і здорова . — Тепер ти будеш з нею щасливий , — каже лицар . — Скажи мені , хто ти ? — питає Побратим . — Кого мені згадувати добрим словом ? — Хіба ти мене не впізнав ? — каже лицар . — Я ж Чорний Орел , твій побратим ! XIV . Золота діжа Мій дід чарівник . Так кажуть люди . Може , це й правда . Ось ми рано - вранці їдемо в поле . На полі лежить густий туман . Дід показує батогом і каже : — Глянь , глянь , скільки сірих кабанів у полі ! Я дивлюся і не вірю очам . Це вже не туман . Усе поле повне сірих кабанів ! Або дід дивиться на небо і кличе : — Біжи сюди ! Я тобі загадаю загадку . Я біжу . — Яку загадку ? — Біжать чорні коні , на них порвані вуздечки . Що це ? Я думаю , думаю і не знаю . — Глянь угору , — каже дід . — Що ти бачиш ? — Хмари . — Подивись краще . Може , це не хмари ? І я бачу : це не хмари ! Це дикі коні . Вони летять над хатами , над садами , над церквою . Хвости і гриви в них на вітрі . А я стою і забуваю про все на світі . Одного літнього вечора всі наші сидять посеред двору на колодах . Тут тато , мама , сусіди і дід . А я скачу по двору на палиці , як на коні . А більші діти граються біля ями . Вони стрибають у яму і кричать . — Діду , зробіть щось , — каже мама . — Хай вони хоч трохи помовчать . — Ось я їх зараз усіх зроблю поросятами ! — жартує дід . А нам ще веселіше . Надворі темно . Та раптом далеко , за вербами , небо стає червоне . — Андрійку ! — кличе дід . — Чого - о - о ? — кричу я . — Скачи сюди ! Покажу тобі диво ! Я скачу до діда . Дід бере мене на руки . — Дивись . Бачиш ? За лісом золота діжа сходить . Діжа — це велика кругла посудина . У діжі мама робить тісто для хліба . Я дивлюся і мовчу . А потім як закричу : — Ой - ой - ой ! Дивіться ! Що це ? Усі діти біжать до нас . Вони стоять на колодах і дивляться . Там , за вербами , вгору йде велика золота діжа . Вона кругла , як колесо . Вона червона , і небо теж червоне . А верби стоять , як у золотому пір’ї . Стає тихо , як у церкві . А потім я кажу : — Та це ж місяць ! Усі сміються . — А ти думав , справді діжа ? Місяць , звісно . Але цілий вечір мені здається , що то золота діжа . А золота діжа йде вище і вище . І ось золоте тісто тече через край . Воно тече по двору , по городу . Білі ромашки стають золоті . Полин теж золотий . Кропива світиться . Навіть старі колоди золоті . А на колоді сидить у білій сорочці веселий дід . Це він , чарівник , робить для нас цей золотий вечір .
Précédent Page 7 sur 8 Page 7 sur 8 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.