Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
III . Коза на дорозі Княженко гостює в сестри тиждень . Потім він хоче їхати до другої сестри . Чорний Орел дає йому коня і рушницю . — Мій брат живе за сімома степами , — каже Орел . — Їдь щасливо . Княженко їде в степ . Раптом на дорогу вибігає Коза . Вона стоїть перед конем і не пускає далі . Княженко сердиться . Він бере рушницю і стріляє в Козу . Бах ! Рушниця летить на шматки . Кінь падає мертвий . А Княженко падає на землю і ледве встає . А Кози вже нема . Він іде далі пішки . Знову сім степів , знову чабани . І ось він у другої сестри . Там усе так само , як у першої . Другий Чорний Орел теж дає йому коня і рушницю . І знову на дорогу вибігає Коза . Знову Княженко стріляє . І знову рушниця летить на шматки , кінь падає , а Княженко ледве встає . Пішки він приходить до старшої сестри і третього Чорного Орла . Там він питає Орла про Козу . — Що це за Коза ? — питає він . — Вона не дає мені їхати конем . Орел слухає і каже : — Ми , три брати , колись теж були людьми . І ця Коза теж не пускала нас . Тому ми й стали орлами . Не сідай на коня . Вона все одно тебе не пустить . — Пустить чи не пустить , а спробувати треба , — каже Княженко . Він сідає на коня і їде . І в степу все знову так само . Рушниця на шматки , кінь мертвий , а Княженко на землі . IV . Дівчина в козячій шкурі Увечері Княженко бачить маленьке село . « Тут я попрошуся ночувати » , — думає він . Він заходить у першу хатку . Там нікого нема . Тільки на столі стоїть вечеря . Він трохи їсть і лягає спати під лавою . Скоро в хату заходить стара жінка . Аж тут у хату вбігає та сама Коза ! Вона скидає шкуру і стає дівчиною . Дівчина молода і гарна , але дуже сумна . Вона сідає і їсть . Потім каже : — Мамо , чого ви сьогодні так мало зварили ? — Ні , доню , сьогодні я зварила більше , — каже мати . — Ти багато бігаєш , от і голодна . Вони гасять світло і лягають спати . Княженко лежить тихо і слухає . — Доню , коли ти вже знайдеш собі чоловіка ? — питає мати . — Коли ти перестанеш бігати ? — Така в мене доля , мамо , — каже дочка . — Я мушу бігати по степу . Я мушу зупиняти людей і шукати чоловіка . — Мабуть , ти його вже не знайдеш . — Ой , мамо , я його знайшла ! — каже дочка . — Цей юнак стріляв у мене тричі і живий . Я весь день бігала за ним . А ввечері він зник . Де ж він тепер ? Дівчина плаче і замовкає . Мати засинає . Тоді Княженко встає . Він тихо будить дівчину і каже : — Не плач . Я тут . Це я стріляв у тебе . Дівчина дуже рада . — А ти візьмеш мене за дружину ? — питає вона . — Візьму , — каже Княженко . Вранці вони все кажуть матері . Скоро в них весілля . А козячу шкуру вони кидають у піч , і вона горить . V . Сьома комора Одного дня мати їде в гості . Вона дає дітям сім золотих ключів . — Тут ключі від семи комор , — каже вона . — Шість комор відкривайте . Тільки сьому не відкривайте , бо буде біда ! Мати їде . Діти відкривають шість комор . Там є все на світі . Нарешті вони стоять перед сьомою коморою . — Давай відчинимо , — каже Княженко . — Тільки глянемо через поріг . Вони відчиняють двері . У коморі сидить Велетень . У нього сім голів . Велетень сидить біля стіни на залізному ланцюгу . А ланцюг гарячий і червоний , як вогонь . — Ой , мені жарко ! — кричить Велетень . — Я хочу пити ! Дайте мені холодної води ! Дітям шкода Велетня . Вони несуть відро холодної води і ллють на нього . Ланцюг шипить . Велетень смикає ланцюг , і ланцюг рветься ! Велетень убиває Княженка . А Козу він хапає і несе з собою далеко - далеко . Через сім тижнів мати вертається . Вона бачить мертвого Княженка . Але в неї є чарівний камінчик . Вона кладе камінчик Княженкові на груди , і він оживає ! — Я ж казала вам : не відкривайте сьомої комори ! — каже мати . — Тепер іди і шукай мою дочку . І Княженко йде .
Précédent Page 2 sur 8 Page 2 sur 8 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.