Passer le texte de l’article
ПЕРЕД СВІТОМ . Розвиднялось . На небі тремтіли ще досвітні зорі , коли зимовий ранок засівав уже над землею , як перлами , срібним снігом … А крила його … ех , ви не бачили його крил ? ! Білі - білі і горять червоними хрестиками , а над селами , коли летить ранок , зорі губить . Упаде зоря на село — молодість сниться , сон розвіває … Ой , у неї очі — василечки сині , А уста в неї , уста … Учителю Юрчику пригадались уста бурсачки Ніни , отієї самої Ніни , що золоті коси мала , як пшеницю полеглу , і … — Так я говорю йому : товариш , не представляйте воображенія ! — Фу ти , чорт ! Ця ідіотка з мітингу лізе в голову ! . . Поправив подушку і заспані очі спинились на білій грубі ; там кралась якась сонлива та чиста тінь , а … — Цікаво … На столі злякано зашаруділа миша , далі затихла , притаїлась , із груби на лаву кіт — очі , як дві жарини , а ступає легко - легко … — Няв , няв - вв … — Незадоволено плигнув . — Х'мм … боротьба … Ай , знов — А уста в неї , уста … І почала тоді снуватись , як на ветушку , срібна нитка про дитячі літа . … Надворі гуляє люта зима . Ой , люта ! В комині , мати каже , вітер вовком виє , а на замурованих шибках іскряться лисички од морозу . Напільне вікно закрито старою свиткою ; на діжі стоїть маленький „ п'ятирик “ - каганець і — безнадійно моргає до прядки світлом . В хаті холодно . Піч , як фортеця , зайнята козаками - дітьми : мати скубе мичку , раз - по - раз попльовує в пучки і , овіяна згадкою про молодість , співає : Ой повій , вітре , з глибокого яру , Підіть дощі стиха та помалу . І хиляться дитячі голови до каганця — сумні , замислені , бо невеселої мати співає : дівчина вкинула до колодязя дитину і просить , щоб не йшов дощ і вода не затопила дитя … — А нащо - ж , мамо , вона його вкинула ? — Самосійний , діти , був . Мати замовкла . Тільки видно було дітям , як тонкі зморшки розходились на її високому чолі — думала . Заплуталась в пам'яті Юрчика срібна нитка дитячих літ , перервалась , а сувора земська школа , як манашеська келія , занесена снігом , заплакала з хугою — „ дров немає … дров “ … … Молотить Юрчик багатим дядькам , дичавіє … ой … … О , ще маленький узлик срібної нитки : рік у тюрмі . — Ех , славні часи то були ! Вся наша бурса — „ льотом соколи — вперед , вперед ! “ Виплило щось давнє - давнє : вперед для революціонера — іскра , що палить Підвівся . По хаті затанцювали сірі силуети і кривава - кривава райдуга охопила в обійми вершки тополь : то коло Горлахи горіли скирти — ранком червоний огонь цілував білу зорю … — Стріляють ? . . Так , десь недалеко цьовкнула куля , а коло зборні затупотіли об мерзлу землю коні . — Ц - сс ? Що таке ? ! Хтось хрипло лається … — Как говориш ? Дмитрій Юрчик ? — Вони в нас учителюють … хароший чоловік , знаєте … — Дурак ти , мерззавєц ! — Звєно , со мной ! Три сірі постаті вирівнялись на білому снігу , поправили затвори і рушили за молодим офіцером … — Осторожно , прігатовсь ! Прикладом рушниці скочили з бігуна сінешні двері , і Юрчик зрозумів , що йдуть по його … так - так , перед світом прийшла його смерть …
Précédent Page 61 sur 86 Page 61 sur 86 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
