Passer le texte de l’article
На лінії та - ж самісінька тиша . Від морського піску , що був на насипу , йшла солодка вогкість . Похмура пітьма ріденько крапотіла . Згодом почав лити літній дощ . Григорій зайшов між двох ешалонів і став . І раптом , якась чорна фігура промайнула між вагонами . — Стій ! Хто ? Стріляти буду ! — Свої ! — і слідом за словами біля вуха щось продзюрчало і зараз заглушилось револьверним пострілом . — Стій ! Постать , почувши другий оклик , побігла хутчіше . Григорій проліз під вагоном , націлився й вистрелив . Постать упала . Постріли почули стрілочники й прибігли з лихтарем . Хтось стогнав . Вони всі рушили , прямуючи на голос . І тоді - ж у степу заторохтіли колеса . Лихтарик мляво , ліниво нащупував постать . Спочатку побачили лише чорну кучу , а потім з неї виділилася людина , що корчилася по насипу від болю . Жінка кинула на лихтарик змучені очі і , злякавшись світу , знову їх затулила . Григорій стояв , байдуже дивлячись на неї … І враз , наче щось згадав , кинувся за рейки . — Втекли ! Жінка розплющила очі і , нервово засміявшись , проказала : — Не наженеш ! Ой , — і почала ще дужче корчитися й кричати . Стрілочники мовчки пішли назад до будки . Ішов теплий літній дощ . ТЕМРЯВА Насунула темна ніч . Вітер зривав із стріх солому , кидав по калюжах . Навколо мряка ; дощ стояв , бився об листки ; а дерево плакало , сльози котились і тихенько падали на брудну землю . І раптом шумів грізно грім , гонив по небу чорні хмари і одгукувався по вулицях . Дядьки йшли біля тинів . Один став . Просвистів лісовий вітер і заховався в повітках . Знову рушили , вийшли за село . Десь прокричав півень , задзвенів відгук глибоко в серці , перетрусився маленькою мрякою . За селом починався степ . Безмежний океан клонився од вітру тугою , пересипався холодними краплями , хитав тендітні пелюстки квіток . Постаті дядьків спускались у кручу . Вітер проносився , бубонів по листках верб … Дядьки , як їжаки , повтягували голови ; Федось Перевуд нахилився до товаришів . — Хлопці , знайте , що продав воли . Дядьки стояли і щільніше насували на плечі сіряки . Мовчали ; тільки один , з кучерявим чубом , затяг тихенько пісню . Грім не переставав , по кручі шуміли потоки каламутної , перемішаної з глиною , води . Другі тільки хитали головами : Горобина ніч , горобина ! Зачовгали по калюжах , обливались дощем … Кручу пройшли , вилізли , сковзаючись по склизьких схилах . А ніч була однакова . Мов у бубон , десь далеко бурмотів грім . А инколи гримав . Роздирав небо і показував ніжні груди . Було темно . Дядьки злізли на стріху і проривали дірку . Тільки краплі перламутрились , коли одкидали жмені соломи . Вже один тихенько спускався із стріхи : потім за ним поховались і останні . Тільки горобина ніч заглядала проміннями блискавок в чорну дірку . По драбині спустились у сіни , а відтіля пішли в кімнату . Перевуд повернувся до хлопців . Спитав : — Де - ж вони сплять ? — Хазяїн спросоння забурмотів : — Хто там ? Ти , Одарко ? — Постаті злилися в темряву , не ворухнулись … А потім один пішов у кухню . Хазяї спали ; тихі , рівні подихи ховались у кутках . Перевуд в'їдався своїми гострими очима в темряву . Довгі були хвилини . Вітер стукав у вікно , хитав виконниці . Перевуд крутнув головою і сміливо прошепотів : — Ну , братва ! — Й кинулись . Хазяїн затремтів , виривався з рук , а жінка плакала . Хтось засвітив огонь , враз позолотилась жерсть на іконах . В кухні закричала Одарка . Тихий полохливий шум переносився по кімнатах . Дитинка прокинулась . Перевуд хутко схопив її на руки і одніс у сіни . Хазяїнові закручували назад руки , а жінка тримтила .
Précédent Page 38 sur 41 Page 38 sur 41 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
