Salta il testo dell’articolo
— Сонце , великий , преясний володарю світу ! Відвічний опікуне всіх добрих і чистих душею ! Зглянься на нас ! Бач , ми нападені диким ворогом , що понищив наші хати , зруйнував наш край , порізав тисячі нашого народу . В твоїм імені стали ми з ним до смертельного бою і твоїм світлом клянемось , що не уступимо до останньої хвилі , до посліднього віддиху нашого . Поможи нам у тім страшнім бою ! Дай нам твердість і вмілість і згоду ! Дай нам не злякатися їх кількости і вірити в свою силу ! Дай нам дружністю і згодою і розумом побідити нищителів ! Сонце , я поклоняюсь тобі , як діди наші тобі поклонялися , і молюсь до тебе всім серцем : дай нам побідити ! Він замовк . Слова його , гарячі , могучі , тремтіли в свіжім раннім повітрі . Слухали їх не тільки тухольці . Слухали їх гори і подавали собі їх відгомін від плаю до плаю . Слухала їх сперта хвиля потоку і , мов надумавшись , покинула бити собою об кам'яну гать , а повернулася взад . VIII . Поки боярин вернувся зі свого невдатного посольства , Максим сидів у його шатрі і прислухався та думав , що йому робити . Коротка стріча з Мирославою була світлою хвилею серед пітьми його невільництва . Її слова , її погляд , дотик її рук і її вісті , все те немов вирвало його з темного гробу , повернуло йому життя . Він чув , як вертала його давня смілість і надія . Спокійно , але з ясними думками дожидався він боярина . — Так , ти тут ? — скрикнув боярин , вступаючи в намет . — Бідний хлопче , даремно я старався про твоє увільнення . Завзятий твій старий ! Хоч сивий , а дитина . — А хіба ж я не казав тобі , боярине , що даремне твоє старання ? — відповів Максим . — Ну , але що ж таке сказав мій батько ? — Казав , що будуть битися до останнього духу , та й годі ! Або ми , каже , всі поляжемо , або ви . — Мій батько не на вітер говорить , боярине . Він звик добре передумати , заким що говорить . — Вже я те бачу , що він хоч потроху , а правду каже ! — мовив неохітно боярин . — Але що діяти ? Все таки боротьба тухольців з монголами нерівна . Сила солому зломить , що кажи , те й кажи ! — Ей , боярине ! Є способи на силу ! — відмовив Максим . — Ну , ну , бачив я їх способи ! Моя дочка , запалена голова , ви вчарували її , то , певна річ , навчила їх робити метавки . Будемо тут мати градок каміння завтра , але не дуже шкідливий градок , бо не вміли добре виплести шнурових пружин . — А крім метавок , думаєш , не мають іншого способу ? — Не знаю . Бачиться , нема . А втім не довго й чекати , рано побачимо . Тільки лихо моє з Бурундою ; конче налягає : шукай та й шукай способу , щоб завтра рано вивести нас відси без бою і без страти часу . А тут тухольці вперлися , мов цапи рогами . Ну , та що мені зробить ? Як не можна , то не можна ! — Ні , боярине , так не кажи ! Поки що , ти все таки в монгольських руках так само , як я . Мусиш волити їх волю . — Але що ж я їм удію ? — Я , може , міг би тобі стати в пригоді , боярине . Я вдячний тобі за твоє нинішнє милосердя наді мною . Коли хочеш , то я послужу тобі сьогодні . — Ти ? Мені ? — скрикнув здивований боярин . — Що ж ти можеш зробити для мене ? — Я знаю стежку з цієї кітловини , безпечну , а скриту , про яку не знає ніхто в Тухлі , окрім мого батька й мене . Стежки тої не пильнують . Туди можна вивезти відділ монголів на верх і обсадити ними вивіз , а тоді легка річ буде розвалити засіки і вийти з цієї долини .
Indietro Pagina 85 di 100 Pagina 85 di 100 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
