Salta il testo dell’articolo
I Герман Ґольдкремер устав нині дуже злий . Він усе такий , скільки разів йому лучається ночувати в Бориславі . А лучається це щотижня раз , у п'ятницю , коли приїздить сюди з Дрогобича оглянути роботу й виплатити ріпникам . Герман Ґольдкремер , хоч маєток його доходить до мільйона , ніколи не звірює чужим очам надзору , ані чужим рукам виплати . У нього в Дрогобичі своя камениця , порядна , нова , ясна , — сказати не жаль . А тут приходиться йому ночувати в дерев'янім домику , серед магазинів , завалених бочками кип'ячки та величезними грудами воску . Правда , той домик , поставлений його коштом , усе таки найпорядніший і найкраще положений на ввесь Борислав , — але знов дарма річ рівняти його до дрогобицьких будинків . Хоч стіни білі й вікна ясні , та вид навкруги сумний , понурий , поганий : купи хворосту , купи глини , брудні магазини та ще брудніші помешкання людські . Ні зелені свіжої , ні виду всміхненого не побачиш . Повітря задушливе , загусле від нафтового сопуху ; у Германа від нього за кожний раз голова крутиться , немов від дуриці . Та ще й люди , що снуються навкруги його помешкання поміж брудні шопи , поміж глинисті гори , що , мов мурашки , невпинно нишпорять коло закопів , — тьфу , чи то люди ? Чи такі на світі люди ? Зачорнені скрізь нафтою та глиною , мов ворони ; на них пошарпані шмати — не то шкіра , не то якесь невидане полотно ; від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти , сопуху , шинків , зопсуття . І голоси в них — ні , це не людські голоси , а якийсь крик глухий , охриплий , немов дренькіт розбитого баняка . А який позір у тих людей — дикий , зловіщий ! Деякі з них , що , помимо ранньої пори , підхмелені йшли до ям ( тверезому годі видержати в глибині ) , заглянули в вікно й побачили Германа . Від їх поглядів йому якось стало моторошно . — Такі люди , — подумав собі , — якби виділи мене в багні , то не то що не витягли б , а ще би глибше пхнули . І ось в якім товаристві приходиться йому , аристократові , проводити цілого півтора дня . Він сплюнув крізь відчинене вікно й відвернувся . Його очі живо оббігли кімнату — чистеньку , веселу світличку . Гладка воскована підлога , мальовані стіни , круглий столик з оріхового дерева , комода й „ писемне “ бюрко , — ось що передусім насувалося оку . Все блищало , ясніло до сходячого сонця , що саме кидало перше проміння крізь вікна до кімнати й золотисто - кривавими переливами грало на гладких , блискучих предметах . Але очі Германа відвернулися від них , — він не міг знести сильного світла . На боковій стіні , супроти дверей , у півтіні висів великий образ у золочених рамах , — на нім спочили Германові очі . Була це досить гарна й вірно змальована картина тропічної , індійської околиці . В далечині , повиті синявою мрякою , мріють величезні тросники — цілі ліси бамбукові Бенгалю . Здається , чуєш , як у тій гущавині з легким шумом вітру мішається плачливе скімлення тигра - кровопийці . Ближче до переднього пляну малюнка тросників не стає , тільки поодинокими купинами бовдуриться вгору буйна , рясна , ясно - зелена папороть , а над усім зносяться живописними групами стрімкі широколисті пальми , царі ростин . На самім переді , трохи збоку — якраз така група , розкішна , стрійна . Під нею кілька газель ; вони прийшли , певно , за пашею . Але необачні звірята не доглянули , що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій - удав ( Boa Constrictor ) , — сидів на чатах , ждучи на добичу .
Indietro Pagina 1 di 69 Pagina 1 di 69 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
