Salta il testo dell’articolo
II Спомини уколисували Германа . Він чув , як у нутрі його немов танув якийсь давній довголітній холод . Цілі роки він носив його в собі , цілі роки , відколи оженився , він чув , що якась судорога зціпила його груди й притупила в нім усяке людське чуття . Вчора вечером , їдучи сюди , він проїздив через Губичі . Йому прийшлось минати давно знайому , похилену й напіврозвалену Іцкову хатину . Тепер вона вже в третіх руках після Іцка . Перед нею дві верби головаті й стара поламана ліса . Стіни покривились і позападали в землю , віконця позатикані шматами . Кілька сот разів він переїздив коло неї , і ніколи не прийшло йому на думку заглянути за високий пліт , хто тут живе . Вчора , не знати як і відки , прийшла йому така думка . Він велів зупинити бричку й став на ноги , щоб заглянути через пліт . Троє жиденят бавилося на подвір'ю коло невеличкої , занедбаної шіпки , де колись стояв Іцків кінь . Двоє дітей були круглі , повновиді , чорноокі й дуже веселі . Третій трохи більшенький хлопчина , держався якось осторонь від них , забавлявся , видно , нерадо , і робив усе , що йому казали менші . Його лице було зовсім не подібне до тамтих , — певно , це був якийсь знайда або вихованок . Дівчинка , літ коло шести , лютилася власне на нього , термосила його за руки , за вуха , щипала в лице і збиткувалася над ним , але він не плакав , не кричав , навіть не кривився , тільки жалібно дивився на неї . Видно , боявся її , і ще гірше матері , яка в тій хвилі кричала на когось у хаті . Герман не міг довше дивитися на таку забаву між дітьми . Він сів і велів поганяти коні . Його сильно вразив той тривожний , болізний погляд хлопчика , що не кричав і не плакав , коли інші збиткувалися над ним . Тепер йому пригадалися його давні забави серед селянських дітей . Як вони радо приймали його , як любо було бігати з ними , плести вінки з лоташу весною , ходити по лісі за грибами та горіхами восени , коли часом Іцик не їхав по селах . Чому вони чули себе всі рівними , а тут уже між малими , одної віри , така неприязнь ? Але швидко пригадався йому його власний син , що змалечку ще любив цвігати батогом малих песиків аж до крови , що малих дітей без причини кидав у рови , що для забави не раз бризкав на кухарку окропом . Пригадалися йому його жінка і вся домашня погань , — і чоло його насупилось , а з - поміж стиснених уст вирвалось якесь жидівське прокляття . Але дальші спомини з давніших літ успокоїли його . Тепер уже не тиха , безнадійна бідність виднілася в тих картинах , що пересувалися перед його очима . Ні , тут уже почалася боротьба за багатство , боротьба страшна , завзята , щоденна . Тут Герман міг слідити від самого початку , від малесеньких зародів , як росли , розвивались і множилися його тисячі , доки не дійшло до мільйона , як поборювали й пожирали без ліку противників , як опутували й висисали без ліку народу , як ширили довкола без ліку нужди , бідності , знищення , і йому самому попри всіх достатків і розкошів таки не принесли того , що називається щастям , вдоволенням . Давніше упоювали його перші вдачі , в його грудях часом щось металося й скакало з радости , але тепер не стало й того . Його капітал ріс і множився , мов заклятий . Сьогодні перший раз він оглянув добре , відки набирав соків , — і злякався , злякався самого себе , злякався свого багатства . Не тому , щоб так надто зрушила його доля тих тисяч , у котрих його капітал відняв щоденний хліб , так як велике дерево , ростучи , відіймає животні соки в дрібної трави кругом себе .
Indietro Pagina 13 di 69 Pagina 13 di 69 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
