Salta il testo dell’articolo
Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти , Будуть мої співаночки За кресаню класти … згадується йому милий дівочий голос , і він зриває квітку та закосичує нею кресаню . Птруа ́ … птруа ́ … Сонце пече . Робиться душно . Котяться вівці , пирхають на бігу , кривлять старечі губи , щоб краще стяти губами солодкий храбуст , та лишають по собі свіжі бабельки . Хрусь - хрусть … хрум - хрум … Треться вовна об вовну , біла об чорну , хвилюють хребти , як в озері хвильки … Бе - е … ме - е … а собаки усе тримають отару у берегах . Потомились вівчарки . Лягають і носять боками в траві . На довгий червоний язик , що звиса між іклами , сідають мухи . — Бир - бир ! — сердито гукає Іван , і вже собаки при вівцях . Далеко на полонині , під густим лісом , пасуться корови . Бовгар сперся в задумі на довгу трембіту . Так поволі тягнеться час . Гірське повітря прополокало груди , хочеться їсти . І як самотньо ! Стоїш тут маленький , як бадилина у полі . Під ногами зелений острів , що його обливають блакитні води далеких гір . А там , по суворих диких верхах , десь в бе ́ зводах , в бе ́ зслихах , гніздиться всяка мара , ворожа сила , з якою тяжко боротись . Лиш одно — сокотися … Гісь - гісь ! Трусяться вівці зеленим полем і м'яко ступають по траві постоли … Тиша така , що чутно , як кров тече в жилах … Сон налягає . Кладе м'якеньку лапу на очі і на лице і шепче до вуха : спи … Вівці тануть перед очима … от вже з овець стали ягнята , а от нічого нема . Поплили трави , як зелена вода . Приходить Марічка . Ой , не обдуриш , небого , ой ні … Іван знає , що то лісна , а не Марічка , що то вона надить його . Щось тягне його за нею ! Не хоче , а вже пливе , як пливуть трави зеленим потоком … І раптом дике , передсмертне ревіння корови викидає його зі сну . Що ? де ? Бовгар , як стояв , спершись трембітою в землю , так і застиг . Рудий бугай вдарив ногами в землю , зігнув воласту шию і підняв хвіст . Він вже мчить на той крик , високо скаче і рве ногами траву . Ріже ногами повітря . Бовгар стрепенувся і поспішає за ним до лісу . Бахнув у лісі стріл . Бах - бах - бах … загриміли з рушниць верхи . Бах - бах - бах … озвались дальші і все німіє . Тиша . — Певно « вуйко » зарізав корову , — дума Іван і пильніше оглядає свою отару . Птруа ́ - птруа ́ … сонце наче заснуло , вітер затих і перенісся з землі на небо . Він вже громадить там хмари , таке саме збурене море верхів , яке бачив круг полонини . В безконечних просторах загинув час і не знати , чи день стоїть , чи минає … Раптом до вуха долітає давно жданий поклик трембіти . Він приносить од стаї запах кулеші та диму і довгим мелодійним тремтінням оповідає , що кошари чекають на вівці … Гісь - гісь … Мечуться пси , блеють овечки і ллються перістим потоком в долину , трясучи вим'ям , обважнілим од молока … * * *
Indietro Pagina 11 di 32 Pagina 11 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
