Salta il testo dell’articolo
I . Цар скликає звірів Настала гарна весна , і скрізь співали птахи . Лев , цар над усіма звірами , розіслав листи на весь світ . Він кликав усіх звірів до свого двору на великі збори . Звірі пішли до царя юрбами , великі й малі . Не прийшов тільки Лис Микита , бо багато звірів мали на нього образу . Цар сів на трон поруч із царицею , щоб судити звірів , і першим перед ним став Вовк Неситий . — Царю , від Лиса Микити мені немає життя , — сказав він . — Він б'є моїх дітей , погано говорить про мою жінку , а одного разу мало не вбив мене самого . Колись цар зробив Вовка суддею . Одного дня Лис попросив його поділити поле між чотирма Баранами . Вовк дуже любив « мирити » баранів і радо пішов . — Вовче , стань на середині поля , а ви , Барани , станьте на чотирьох кутах , — сказав Лис . — Коли я крикну « раз , два , три » , біжіть до Вовка , і хто прибіжить першим , той отримає найбільшу частину . Лис крикнув , і Барани побігли з усієї сили . Усі четверо разом ударили Вовка рогами , а Лис стояв збоку і сміявся . Вовка врятувала тільки Вовчиця , яка прибігла на поле . Вовк розповідав цю історію дуже сумно , але цариця тихо сміялася , і навіть цар ледве стримував сміх . Потім пес Гектор поскаржився , що Лис украв у нього ковбасу . Але Кіт Мурлика сказав , що ту ковбасу першим украв він сам . Рись розповів , як Лис учив Зайця співати і так його бив , що Заєць ледве втік . Тоді до трону вийшов старий Борсук Бабай , дядько Лиса , і став його захищати . — Чи вам не соромно , Вовче ? — сказав Бабай . — Колись Лис дістав для вас цілий віз риби , а ви дали йому самі кістки ! Мій Микита тепер святий . Він уже рік не їсть м'яса . Але тут до двору прийшла сумна процесія . Попереду йшов старий Півень , а кури несли мертву курку . — Царю , змилуйся ! — закричав Півень . — Лис Микита вбив мою доньку ! Півень розповів , що його родина жила при монастирі . Одного дня Лис прийшов туди в одязі монаха . Він показав лист із царською печаткою . — Цар наказав , щоб між звірами був мир , — сказав тоді Лис . — Я тепер пустельник , не їм м'яса , а тільки траву й мед , тому живіть спокійно , діти ! Кури повірили і вийшли в поле , а Лис чекав у кущах . Він схопив доньку Півня і втік у ліс . — Ну що , Бабаю , бачиш , як твій Микита тримає піст ? — сказав цар . — Ні , цьому треба покласти край ! Цар наказав Ведмедеві Бурмилу привести Лиса на суд . — Тільки будь обережний , бо Лис дуже хитрий звір , — сказав цар . — Хіба він посміє обдурити мене ? — сердито відповів Ведмідь і пішов до Лиса . II . Ведмідь Бурмило і мед Лис Микита жив у замку Лисовичі , де було багато ходів і схованок . Одного вечора він почув стук у браму . За брамою стояв Ведмідь Бурмило з великою палицею . — Гей , Микито , виходь ! — ревів Ведмідь . — Мене послав цар , бо ти зробив багато зла , і тепер він кличе тебе на суд . А не підеш , то загинеш , як собака ! Лис подумав , що цього дурня треба провчити . Він побачив , що Ведмідь прийшов сам , і весело вийшов до нього . — Дядьку , це ви ? Яка радість ! — сказав Лис . — Я охоче піду на суд , бо ви скажете за мене добре слово . Але сьогодні вже пізно , та й живіт у мене болить .
Indietro Pagina 1 di 8 Pagina 1 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
