Salta il testo dell’articolo
Станція була глуха , як сотні степових станцій , і там лежали якісь чужі люди . Трохи пахло приїсним запахом , бо відціля , здається , за дев'ять верстов була цукроварня . Я подумала , що , коли прийде осінь , наші дівчата підуть на буряки . Тоді будуть сумувати полтавські кургани , і побредуть мої спогади крізь мариво віків за виконкомом , за комольську леваду . І мені здавалось , що такі мислі приходять усім , хто знає вишневооку Україну — цей химерний край диких і темних доріг до романтичної комуни . Я знову згадала Марію Кочубей . Потім пішла на пустельний перон і дивилась на рейки , на зелені вогні й відчула присмерк . Хтось пройшов повз мене ( очевидно , начальник станції ) і уважно подивився мені в очі . Потім із степу прилетів потяг , заревів , зашумів , загоготав . Я ще раз подивилася в степ — туди , де стоїть наш біленький домик і сидить півник на флюгері , де невеличка оранжерея й темні провінціяльні садки . Але вже нічого не хотіла згадувати й рішуче полізла у вагон . Те , що було , зникло навіки . Ще раз побачити ? Ні ! Ні ! Ні ! І тільки , коли потяг заревів і рушив , я в останній раз уклонилась напівтемній степовій станції . Силуети будівель промайнули перед моїми очима й зникли . Я вже не думала повертатись сюди . Життя було таке широке й безмежне , а вік мій такий коротенький , як носик горобчика . — Тра - та - та ! — одбивали колеса . Уночі блимала свіча , десь гомоніли пасажири , потяг похитувався , але я не могла заснути . Вдень бігли поля , летіли кургани , але вони мене вже не цікавили . Пам'ятаю , я всю дорогу безумствувала : мислі шалено летіли , наздоганяючи одна одну . Такі переживання не могли не відбитися на моїм обличчі , і тому пасажири раз - у - раз здивовано поглядали на мене . На третій день я була в Z . II Коли йшла з вокзалу , мені було страшенно весело . Я оглядала вітрини , автобуси , трамваї , а мені казали збоку : — Подивіться , яка пейзаночка ! Ішла по великій вулиці й раптом попала на ринок . Стояли селянки з клубникою . Клубника так пахла , що я тут же купила два фунти . Потім довго блукала по городу й зовсім не зчулась , як прийшов синій міський вечір . Пам'ятаю , вийняла з пакунка одну соковиту клубнику ( одну ягоду ) і взяла її на губи . Я взяла її необережно , бо рожевий сік потік і зробив мені на блузці рожеву пляму . Це було неприємно , і я посіпала себе за вухо . Коли вечір заглибився , тоді по вулиці пішли проститутки . Вони страшенно лаялися , так що мені кілька разів почервоніли уші . І я ніколи б не знайшла в цьому городі свою Лізбет , коли б не випадок . Стояв літній сад , а біля нього рекламний плакат . Тоді вискочив хлопчик і закричав мені в обличчя : „ Бути - тути ! трап - трап ! “ Потім почали під'їжджати фаєтони , спалахнув люкс , і вечірнє небо зробилось таким синім - синім . Я пішла в літній сад , з'їла там на п'ять копійок морозива й звернула на алею „ Синього кабачка “ . Там я й зустріла Лізбет . По дорозі товаришка потріпала мене по тазові й сказала : — Як гарно , як гарно , що ти приїхала ! З Лізбет я товаришувала ще з шкільного часу й ніколи не губила з нею звязків . Вона мене страшенно любила . Лізбет працювала в установі машиністкою й обіцяла в ту ж установу й на ту ж посаду пристроїти й мене .
Indietro Pagina 3 di 33 Pagina 3 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
