Salta il testo dell’articolo
— Не говоріть ! — замахала вона руками . — Справа в тому , що ви ніколи не були в ролі Єви і ви ніколи не можете затоскувати за раєм , як я й тисячі нас , надломлених людей громадянської війни . — Ви зовсім даремно так думаєте ! — уперто повторила я . — Не говоріть ! Ви ніколи не були на тому березі і ви нічого не знаєте . Тільки ми , і тільки нас вигнали відтіля . І от ми ходимо з тоскою . Боже мій , ви й не уявляєте , яка це прекрасна країна . Під її сонцем не тільки внутрішній світ кожного з нас перетворювався й робив нас ідеальними , мало того : ми фізично перероджувались . Клянусь вам ! Навіть фізично це були зразкові люди . Товаришка Уляна глибоко зідхнула . В кімнаті вже зовсім посіріло , але я бачила , що її обличчя світилося в сяйві якоїсь надзвичайної радости . Вона довго мовчала і тільки коли за вікном закричали діти , сказала , здригнувши : — Ви , звичайно , не повірите мені , що я кілька років тому була красунею — це я знаю ! Але повірте мені , що товариш Бе любив мене . Клянусь вам ! Він так любив мене … так любив мене … Товаришка Уляна раптом похилилася на спинку канапи й тихо заридала . В кватирах було тихо ( тільки в зубного лікаря якось жалібно тявкала болонка ) , і ридання товаришки Уляни так глухо розривалися в повітрі , ніби вона лежала в домовині . Я почала її заспокоювати . Вона довго не могла заспокоїтись , і тільки за півгодини я почула , як товаришка Уляна крізь сльози прохає мене не звертати на неї уваги , бо після плачу їй завжди легше буває . Вона навіть усміхнулась , і ця усмішка була такою дитячою , такою чистою , що я стала перед нею на коліна й цілком серйозно сказала : — Товаришко Уляно , клянусь вам , що я вас ніколи не бачила такою ! Ви світитесь сьогодні неземною красою й нагадуєте мені Рафаелеву мадонну . Але вона мовчала . Тоді я схилила свою голову до її подертих черевиків і завмерла . Потім обняла її ноги й жагуче їх поцілувала . Мене обхопило майже релігійне почуття любови до цього маленького людського страждання . І коли б товаришка Уляна в цей момент захотіла мене повести на смерть , я б пішла , не здригнувши . Тоді почав вистукувати цвіркун , і десь довго й протяжно кричала зарізана сирена . За вікном плакав кравців хлопчик , і щось глухо кричав єврей . Товаришка Уляна підвелась . Вона взяла в свої руки мою голову й поцілувала її . Вона так поцілувала , що мені й зараз ходить дріж по спині . Потім вона пішла від мене . Я раптом заплакала . Це мої були перші сльози в цьому великому городі . IV З Чаргаром я зустрічалася дуже часто , але на кватиру до нього попала тільки через три місяці після нашого знайомства . Я зовсім не уявляла собі , як бідно живе наш славетний художник . Кімната його , як і моя , була в підвалі . Із стін завжди несло льохом , а із стелі ніколи не сходила вогка руда пляма . Над його кімнатою був клуб радслужбовців , і тому його стеля завжди дрижала від тупотіння й крику . Чаргар мені сказав , що він уже кілька разів звертався до комхозу , але … словом , він , очевидно , ніколи не вибереться відціля . Я сказала , що треба поговорити з головою виконкому , але , сказавши , махнула рукою . Він теж махнув рукою . Ми зареготали .
Indietro Pagina 11 di 33 Pagina 11 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
