Salta il testo dell’articolo
Тоді Кук свиснув і сказав розвязно , що на таке діло він не хоче йти , бо це йому не по кешені , і він краще буде користуватись проститутками . Та не встиг він договорити останньої фрази , як я його з усього розмаху вдарила по фізіономії . Кук зблід і стояв з опущеними очима . Але я вже погасла . „ За віщо я його вдарила ? “ — метнулося мені в голові , і моє серце занило . Справа в тому , що по суті на землі я не бачила винних , і справа в тому , що й себе я завжди вважала за добру наволоч . Кук був такою маленькою й нікчемною крапкою , що мені до болю шкода його стало . Тоді я похилилася на дерево й ледве чутно промовила : — Пробачте мені , товаришу Кук . Що хочете робіть зі мною , але не гнівайтесь на мене ! — Нічого ! Нічого ! — говорив він . — Це залишиться між нами … Я не думаю віднімати у вас посади . Він так і сказав „ я не думаю віднімати у вас посади “ . Я тільки це почула . Ця фраза , як ножем різонула мені в грудях , бо Кук так і не зрозумів мене . … Діловод давно вже зник за деревами , а я стояла біля дуба на пустельній алеї й тупо дивилась у голубе небо . VI З Чаргаром мені так і не вдалося побачитись , аж поки прийшла зима . Зимою я бачилась із ним кілька разів . Ці зустрічі були холодні — і тільки нервували мене . Я вже й сама стала запобігати його . Але мені ввесь час було таке почуття , яке буває людині , коли вона ще щось не скінчила й мусить скінчити . І те що вона мусить скінчити , прийде обов'язково , бо воно таке ж неминуче , як і природна смерть . Я ходила з порожнечею в душі , але розглядала такий свій стан , як тимчасове явище , як необхідний і цілком природний етап на темній дорозі мого безпокійного життя . Вранці я йшла до установи , працювала там вісім годин , потім брала якусь роботу додому й дома працювала ще кілька годин . Зима була вогка , брудна . На вулицях завжди тонули в тумані міські ліхтарі , і мені зовсім не хотілось іти на бульвари . Иноді до мене заходила товаришка Уляна , але я рідко розмовляла з нею . Иноді я писала листи до мами — і тоді мені знову прокидалися далекі спогади : біленький домик , півник на флюгері й темні провінціяльні садки . Але додому мене тепер зовсім не тягнуло — я вже знала , що туди мені нема повороту . Розбуркала мене , як і треба було чекати , весна . Ця нова весна й була , коли так можна висловитись , початком мого кінця . Вже в перших числах березня я знову затривожилась , і мій зимовий сон якось хутко відлетів . Я знову затоскувала за даллю . Але ця тоска була така неможлива , що мене й справді взяв сумнів , чи не захоріла я . З тоскою знову прийшло буйство , веселий сміх і безтурботність . Иноді підходила я до дзеркала й дивилась на себе . Тоді я бачила дві гарячі й вогкі темно - криваві вишні : то були мої очі . Очевидно , і Чаргар захвилювався . Колись він прислав мені листа й прохав мене поїхати з ним у пригородній молодняк . „ Моя хороша Б'янко ( писав він ) , сьогодні так пахне весною , і сьогодні мене так тягне в даль ( він так і написав „ в даль “ ) , сьогодні летіли з вирію гуси , і ми мусимо побачити захід сонця . Ти згодна ? “
Indietro Pagina 18 di 33 Pagina 18 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
