Salta il testo dell’articolo
— Радслужбовців . — Нуда , радслужбовців , — раптом занервувався він . — Чому ти хвилюєшся ? — спитала я . — А тому , — різко скрикнув він ( і мені знову здалося — дитячим дискантом ) , що я не виношу цієї самовпевнености нашого віку . Всі ці ячейки , комісари , комуністи — все це така дешева демагогія … Така … Чаргар не міг підібрати слова і змовк . Потім зупинив мене , подивився уважно мені в очі й сказав тихо : — Тобі можна довірятись ? . . — Що з тобою ? — здивовано кинула я . — Я тобі вірю , — сказав він і схопився руками за голову . — Ах , Б'янко . Якби ти могла зрозуміти мене ! Ну навіщо ? . . Ну навіщо ці комуністи , ці ячейки , ці профспілки й тисячі ннших організацій ? Боже мій , ну навіщо ? Я задихаюсь ! Я їх зовсім не хочу чіпати — боже , спаси ! Хай вони завойовують цілий світ . Але при чому ж тут я ? Чому я повинен кожної хвилини озиратись і повинен слухати ці мітинги ? Боже мій , як я хотів би , щоб вони зовсім не знали про моє існування ! Чаргар іще раз у розпуці схопився за голову і змовк . Я подивилась на нього . Він плакав . Далебі він плакав : я бачила , як кілька сльозинок покотилось йому по щоці . Тоді мені прокинулось почуття неможливої огиди — і я різко й чітко сказала : — Сер Чаргаре . Що з вами ? Він стояв спиною до мене , похилившись на дерево . Він так простояв хвилин дві . Але коли він повернувся , то я вже знову бачила колишнього неприступного художника . — В житті все буває , — нарешті зовсім иншим тоном і холодно сказав він . Я здивовано подивилась на нього . Мені прийшла мисль , що Чаргар побачив , як він далеко забрів у розмовах зі мною , і поспішив замести сліди . Спеціяльно для цього й було розіграно жалкеньку мелодраму . Ця мисль здалася мені такою правдивою , що я на другий день навіть забула про цей епізод . „ Ну , нє , — подумала я . — Тепер ти в моїх руках — і я примушу тебе сказати недоговорене “ . … Ми вже знову стояли на узліссі . Сонце зайшло . Стояв темний ліс , і бігла темна дорога . На дорозі маячив наш фаєтон . Скоро ми сіли в нього й повертались до города . Чаргар усю дорогу мовчав , і розпрощались ми також мовчки . Пам'ятаю , я стиснула йому руку й трохи її придержала . Він здригнув , але я руки його все - таки не випустила . Тоді Чаргар мусив її вирвати . Я зареготала , він на це ніяк не реагував . Він просто повернувся й пішов од мене прискореним кроком . VII За кілька днів я знову бачилася з Чаргаром , але ця зустріч нецікава — і я її обминаю . Пішла я від нього , коли на небі стояв уже молодик . На вулиці Деляклюза я зустріла сірооку журналістку . Вона попрохала в мене п'ять карбованців . Я дала . Вона сказала , що їде до своєї матери , що „ живе на північному краю города “ . Вона хоче повезти їй подарунок . Я їй , звичайно , не повірила , бо знала , що вона просто їде до свойого любовника — він , здається , тайний розпутник . Вона трохи збентежилась , але потім зупинила мене біля вечірньої вітрини й тихо , на вухо , запропонувала поїхати з нею . Вони — її любовник і вона — хочуть улаштувати ніч піянки й любовної оргії . — Ну , Б'янко , поїдемо на п'янку , — зробила вона гру слів і всміхнулась .
Indietro Pagina 21 di 33 Pagina 21 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
