Salta il testo dell’articolo
Він рішуче взяв мене за руку й посадовив на ліжко . „ Аліменти “ , — якось мляво подумала я й відчула в усьому тілі неміч . Чаргар мене ласкав . Свіжий вітрець летів у кімнату , і знову запахло якимись польовими травами . Дрібний весняний дощик ущух , і в вікно зазирала темна ніч . Чаргар підійшов до електрики й погасив її . Він обережними рухами примусив мене розтягнутись на ліжку . Чаргар хотів уже брати мене , як у цей момент мені вернулись сили . Я так одштовхнула його , що він ледве вдержався на кроваті . Потім я скочила з ліжка й знову запалила електрику . Я підійшла до Чаргара . Він здивовано поставив на мене свої очі . Тоді я красномовно подивилась на нього , плюнула йому в обличчя й мовчки пішла до дверей . IX Так скінчилась моя історія з художником . Так ганебно скінчилось це святе ( він так і говорив колись : „ свята простота “ ) і тепле кохання . Хіба можна написати ту муку , що творилась тоді в моїй романтичній душі ? Сьогодні я на життя дивлюсь цілком реально . Сьогодні я й сама иноді посміхуюсь із себе . Але тоді в моїх очах маячила сантиментальна даль , і тому , коли я побачила , що й Чаргар , моя остання надія , не міг утекти від світового бардачка , я кинулась у розпач . Пройшло кілька днів із того часу , як я бачила Чаргара , але мені здавалось , що це було так давно й так далеко , як далеко маячить глухий закуток моєї неповторної молодости й тих духмяних золотих півників , що не то ліденцями на ярмарку снились мені , не то серед „ анютиних глазок “ , кануперу й м'яти закукурікали моє дитинство . Вечір Першого травня рішуче й навіки відкинув усі мої надії й сподівання , і я раптом зупинилась перед порожнечею канцелярських буднів . Як я тепер ненавиділа художника ! Боже мій , як я його ненавиділа ! Тільки тоді я зрозуміла , що по суті і біленький домик , і золотого півника на флюгері , і темні провінціяльні садки — все це я покинула в ім'я його . Спершу , як і треба було чекати , я хотіла якось помститись за розбиті надії . Мені так хотілось принизити й наочно показати Чаргарові , чого він вартий . Але потім це бажання погасло в мені , і я вже просто не згадувала його — таким маленьким і нікчемним зробився він у моїх очах . Але тоска за даллю не покидала мене . Більше того : вона тепер так розгорілась , як ніколи . Це її було останнє полум'я . Ніхто з радслужбовців не брав такої великої громадської нагрузки , як я в ці дні . Я , як п'яничка горілкою , захлиналась нею . Мені здавалось , що я затоплю в цій роботі своє лихо . Але скепсис уже з'їдав мене . Мені ввижалось , що я по суті виконую дрібну й зовсім непотрібну роботу дрібних і нікчемних людей , що живуть , як воли , як корови , що коло їхніх інтересів обмежується „ геранню “ на столі . Я брала активну участь в організації жінок , в делегатських зібраннях , в редагуванні місцевої стінгазети , але я завжди думала , що нашу стінгазету зовсім не випадково називають „ Стінгазом “ ( „ стінгаз “ ) . Саме все це — газ , димок . Горить вогка солома , а люди сидять біля цього ілюзорного вогнища й гадають , що „ без огню не буває диму “ . Колись я виходила з установи й на порозі зустріла сірооку журналістку . Вона якось нахабно подивилась на мене , взяла мене під руку й пішла зі мною . Коли ми підійшли до театрального садка , вона сказала :
Indietro Pagina 27 di 33 Pagina 27 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
