Salta il testo dell’articolo
НОВИНА У селі сталася новина , що Гриць Летючий утопив в ріці свою дівчинку . Він хотів утопити і старшу , але випросилася . Відколи Грициха вмерла , то він бідував . Не міг собі дати ради з дітьми без жінки . Ніхто за нього не хотів піти заміж , бо коби то лишень діти , але то ще й біда і нестатки . Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми . Ніхто за нього не знав , як він жиє , що діє , хіба найближчі сусіди . Уповідали вони , що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті , а зимував разом із дівчатами на печі . А тепер все село про нього заговорило . То прийшов він вечером додому та й застав дівчата на печі . — Дєдю , ми хочемо їсти — сказала старша Гандзуня . — То їжте мене , а шо ж я дам вам їсти ? Аді , є хліб , та й начинєйтеси ! Та й дав їм кусень хліба , а вони , як щенята коло голої кістки , коло того хліба заходилися . — Начинила вас та й лишила на мою голову , бодай ї земля вікінула ! А чума дес ходит , бодай голову зломила , а до вас не поверне . Цеї хати і чума збояла би си ! Дівчата не слухали татової бесіди , бо таке було щоднини і щогодини , і вони привикли . Їли хліб на печі , і дивитися на них було страшно і жаль . Бог знає , як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі ? Лишень четверо чорних очей , що були живі і що мали вагу . Здавалося , що ті очі важили би так , як олово , а решта тіла , якби не очі , то полетіла би з вітром , як пір'я . Та й тепер , як вони їли сухий хліб , то здавалося , що кістки в лиці потріскають . Гриць глянув на них із лави і погадав : мерці , і напудився так , що аж його піт обсипав . Чогось йому так стало , як коли би йому хто тяжкий камінь поклав на груди . Дівчата глемедали хліб , а він припав до землі і молився , але щось його тягнуло все глядіти на них і гадати : мерці . Через кілька день Гриць боявся сидіти в хаті , все ходив по сусідах , а вони казали , що він дуже журився . Почорнів , а очі запали всередину так , що майже не дивилися на світ , лиш на той камінь , що давив груди . Одного вечера прийшов Гриць до хати , зварив дітям бараболі , посолив та й кинув на піч , аби їли . Як попоїли , то він сказав : — Злізайте з печи , та підемо дес у гості . Дівчата злізли з печі . Гриць натягнув на них драночки , взяв меншу Доцьку на руки , а Гандзуню за руку та й вийшов із ними . Йшов довго лугами , та став на горі . У місячнім світлі розстелилася на долині ріка , як велика струя живого срібла . Гриць здригнувся , бо блискуча ріка заморозила його , а той камінь на грудях став іще тяжчий . Задихався і ледве міг нести маленьку Доцьку . Спускалися вдолину до ріки . Гриць скреготав зубами , аж гомін лугом розходився , і чув на грудях довгий вогневий пас , що його пік у серце і в голову . Над самою рікою не міг поволі йти , але побіг і лишив Гандзуню . Вона бігла за ним . Гриць борзенько взяв Доцьку і з усеї сили кинув у воду .
Indietro Pagina 1 di 54 Pagina 1 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
