Salta il testo dell’articolo
— Та куда ви си вібрали ? За панами і за жидами ? Цісарь має для них касу отворену , а вам каса заперта . Як увідете у чужий язик , у великі студені мури , то доля розфурєє вас по каміню і лиш снитиси вам буде наша красна земля , а руки закостенілі будут з непам'єти сіяти на сміх панам , шо спаціруют , яру пшиницу по каміню . Бог не прийме вас до себе з того каміня , але віде перед свої ворота , як вас уб'ют на наші земли . Вертайтиси на свою мнєконьку землю , а там буде вас Бог благословити і на шибеници … — Грішний я , Семенку , грішний перед Богом і перед вами . А то в мене ниви , як вівці добре годовані , чорні та кучерєві . Я зараз завертаю вози до схід сонца , аби Бога не гнівити … — Наше діло з землев ; пустиш єї , то пропадеш , тримаєш єї , то вона всю силу з тебе вігортає , вічерпує долонями твою душу ; ти припадаєш до неї , горбишси , вона з тебе жили вісотує , а за то у тебе отари , та стада , та стоги . І вона за твою силу дає тобі повну хату і дітий і внуків , шо регочутси , як срібні дзвінки , і червоніют , як калина . Не йди , Даниле , з панами та з жидами , не шукай царя , бо тобі царя не траба ; все якис прийде до мужика , аби податок брати … — За ваше слово , Семене , най вам Бог даст усе найліпше ; я вертаю додому , най си діє Божа воля . Та й баба Марія заговорила : — Ідім , Даниле , додому , ідім ! — Ат сука баба , як вішло на єї , то зараз заговорила ! — А тепер пиймо на „ будьте здорові “ ; дай Боже , аби - м лиху годину перебули , а як пімремо , аби наші кости зогнивали в наші земли . І пили оба діди , та й стара баба з ними , та співали . Баба сиділа всередині та кріпко обіймала обох руками та проводила пісні : Лишень моя мила , Як голубка сива , Вона спати не лєгає ! Дитину колише , Дрібне листе пише , З буйним вітром розмовляє … Та так вони співали до зорів , а на зорях ковані вози заклекотіли і Данило вертав додому . А як сонце сходило , то оба діди прощалися , цілували себе в чорні руки , а червоне сонце кинуло їх тіні через межі далеко по землі . ШКОДА У Романихи заслабла корова . Лежала на соломі і сумно дивилася великими , сивими очима . Ніздря дрижали , шкіра морщилася - дрижала ціла у гарячці . Пахло від неї слабістю і болем страшним , але німим . В таких випадках найбільше жаль , чому худобина не може заговорити і поскаржитися . — То очи видє , шо вона не буде . Може би й поміг шо , якби то кров , а то хтос кинув оком на ню , бодай му повілізали , та й тепер нема ради . Здайтеси на Бога — може вас потішит … — так казав Ілаш , що знав до худоби . — Ой , Ілашку , видко , шо не буде , але , як її не буде , та й мене не траба . Я цілий свій вік змарнувала , аби коровки дочекатиси . Від чоловіка лишила - м си , син умер у воську , а я крірвала та робила і нічь і день . Такі зимові ночи довгі , а я до днини прєду , аж ми пушки спухают , аж пісок у очах стає . Лиш один Бог знає , як я тот ґрейцірь гірко прєтала , заки напрєтала … — То , видите , бідному то все так , а хотьби - с руки зробив по лікті , та й нічо з того не буде ! Уже так є , та й шо діяти ? Траба якос так жити …
Indietro Pagina 30 di 54 Pagina 30 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
