Salta il testo dell’articolo
— Та й не знати , шо свої голові робити та й шо діяти та й хто би мині раду дав ? — Ще кличтеси на яку днинку , аби - сте службу наймили та й обідец зробили . Або дайтеси на відпуст Івана Сучавского ; кажут , шо багато помагає . — Ой , вже я си покликала і на днинку і на Зарваницку Матірь Божу і кличуси на Івана Сучавского . — Може , кажу , Бог вам поможе , як здастеси на Него . Най вам Бог даст якнайліпше . І Ілаш пішов . Романиха сіла коло корови і пильнувала її , аби не згибла . Давала їй , що мала найліпше , але вона не хотіла нічого їсти . Лиш дивилася на бабу і жалю їй завдавала . — Маленька , маленька , шо тебе болит ? Не лишєй стару бабу без лижки молока . Потіш ні хоть трошки . І гладила корову по чолі і попід горло , і голосила над нею . — Де , де я годна стєгнутиси на другу ? ! Ані пушок зложити , ані гли прімкнути вже - м не годна ; де міні на старість за корову дбати ? Корова дрижала , а Романиха її накрила своїм кожухом і чипіла над нею розгорнена на морозі . Сама дзвонила зубами , але не відступала . — А може це за гріхи так мене Бог карає ? Бо нераз я через тебе , небого , нагрішила ! Дес межі трошки підпасла , дес гарбузик урвала , дес пасиночок уломила . Але я ніколи нікому молока не жєлувала . Дес дитина занеможе , дес жінка у злогах , а я йду з горнєтком та й несу молочка . Та й сирца я роздавала людем до кулешки . Господи , не карай ні тєжко — бідну одову . Нічо вже чужого не порунтаю , лиш даруй ми корову ! Отак до пізньої ночі Романиха голосила над коровою . Кропила її свяченою водою , але ніщо не помагало . Вона розтягла ноги на цілу стаєнку і гонила боками , аж рикала . Баба гладила , обіймала , приговорювала , але таки нічого не могла вдіяти . Місяць освічував стаєнку через двері і баба виділа кождий рух корови . Вона врешті піднялася . Ледве держалася на ногах . Розглядалася по стаєнці , якби прощалася з кождим кутом . Потім упала на солому і розтяглася , як струна . Романиха приклякла коло неї і шурувала її віхтем . Сама не знала , що з нею діється . Потім корова зарикала голосно і почала бити ногами . Романисі зробилося гаряче , жовто в очах , і закривавлена впала . Корова била ногами і роздирала бабу на кавалки . Обі боролися зі смертю . МАМИН СИНОК Юрчикові У суботу рано вибігла Михайлиха за поріг хати і заговорила до себе дзвінким голосом : — Ба , не знав , де бахур подівси ? Дес воно ландає , дес воно нишпорит по дворі , як курка . Ану , ци би ти єго вдержєла у хаті ? Счесала би - х бахура , та й нема . За хвилину пішла до стодоли подивитися , чи коло Михайла нема бахура . — Ото в тебе також розум ? ! Не наженеш хлопца до хати , але коло себе тримаєш на студени ́ . Ходи , Андрійку , до хати , та дам яблуко таке червоне , шо аж ! — Не йди , дурний , бо мама бреше , мама хоче чєсати та й гулит тебе — сказав і зареготався Михайло . — Цес чоловік , біг - ме , вістарів розум ! Таже дитина отут замерзне коло тебе . Не слухай , Андрійку , дєді , бо дєдя дурний , але ходи до хати , я тебе счєшу та й дам булку та й яблуко . Ая !
Indietro Pagina 31 di 54 Pagina 31 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
