Salta il testo dell’articolo
— Дєдів … — А кого меш бити ? — Маму . — А , ти підвіяний , та я тобі яблука та булки даю , а ти меш мене бити ! — Дєдя тобі купит багато яблук , бо ти дєдів . — Ой , ци не цес дєдя тобі купит ? Ти би ніколи не видів нічо . — Ану - ко покажи , як ти меш їхати у воську на кони ? Хлопець сів на поривач і брикав по хаті . — Доста , доста , Андрійку , на ́ тобі солімку та пінку з молока збирай . Андрій опинився коло печі і збирав пінку . — Мо , Андрі , а ти шо купиш мамі ? — Червоні чоботи . — А дєдиви ? — Дєдиви нічо не хочу . — Файний синок мамин . Михайло взяв його знов на коліна . — Ти як називаєшси ? — Андрій Косминка . — А хто ти є ? — Луский радикал . — Добре . А куди ти поїдеш ? — До Канади . — На чім поїдеш ? — На такі шіфі , як хата , великі , таким морем шіроким — шіроким , гет , гет … — А дєдю озмеш з собов ? — Озму дєдю та й маму та й Івана вуйниного , та й гет поїдемо … — Йди , йди , не зіціруй хлопца та не бери на акзамент , бо ще всне без вечері . — Але поміркуй , який бахур мудрий , гет все знає ! СТРАТИВСЯ Колія летіла у світи . У кутику на лавці сидів мужик та плакав . Аби його ніхто не бачив , що плаче , то ховав голову у писану тайстру . Сльози падали , як дощ . Як раптовий , падали , що нараз пуститься , та й незабавки уймається . Твердий такт залізниці гатив у мужицьку душу , як молотом . — Та ще снив ми си недавно . Дес я беру воду з керниці , а він дес на самім споді у такі подерті кожушині , шо Господи ! Тут — тут утопитси . Николайку , синку , — дес я йому кажу — а ти ж тут шо дієш ? А він мині вповідає : „ Ой , дєдю , не годен я у воську вібути “ . Кажу я єму : „ Терпи та навуки бериси та чисто коло себе ходи “ . Та й , аді , вже навчивси … Одна велика сльоза покотилася долів лицем та й впала на тайстру . — Іду до него , та знаю , шо вже го не застану . Але ци буде до кого вернутися ? Бігла за мнов полем , кервавими слезами просила , аби ї взєти . Ноги ї посиніли від снігу , верещєла , як несповна розуму . Але - м нагнав коні та й прімкнув . Може де там серед поля вже домерзає . Було стару взєти . А нам же тепер чого траба ? Най гроші йдут , най худоба з голоду гине ! Таким трупам , як ми , та нащо нам ? Торби най пошиє та підемо просючи межи люди у то місто , шо Николаєва могила у нім буде . Притулив лице до шибки та й сльози по вікні спливали . — Ой , стара , тото - м діждалиси на сивий волос вінка ! То - то , небого , дес б'єш головов у стіни , тото до Бога ридаєш ! Старий схлипав , як мала дитина . Плач і колія підкидали сивою головою , як гарбузом . Сльози плили , як вода з нори . Мужикові причувся голос його старої , як вона біжить боса та просить , аби її взяв з собою . Але він коні батогом та батогом . Лиш зойк чути по полю , але далеко . — Набезпешно вже ї не застану . Коби ще мене спрєтали разом з Николов у могилу . Най би - м гнили разом , як вкупі не можемо жити . Най би над нами і пес не гавкнув на чужі стороні , але най би - х укупі були ! Де ж він сам буде в чужі чужиници !
Indietro Pagina 33 di 54 Pagina 33 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
