Salta il testo dell’articolo
— Я буду горівочку попивати , а ти мині файну колєдочку колідуй , та й мому синови , бо свої мами не скидаєси … Пила . — Якби не він , та й би ні аж навесні найшли , якби сопуха з печи аж на дорогу вдарила . Пила . — Аді , оцеї , грушечко , жіноцкої , шо каже : Нова радість стала , яка не бувала , Над вертепом звізда ясна світу засияла … Дрантивим голосом цілу коляду відколядувала . — Тепер увес мир , увес рід колідує і веселитси , а я собі з грушечков , ми обі собі . А оцеї , грушечко , стародавної мому Митрови : Вінчую тебе щєстєм , здоров'єм , повій , Повіяв вітер , похилив явір стихенька . Верещала , якби з неї хто паси дер . — Оцеї мій старий любив колідувати . Видиш , старий , а я собі без тебе п'ю та гуляю та й колідую . Твоя грушечка зо мнов колідує . Ой , я вже з тобов ні , ой , ні ! Я не твоя вже ґаздиня … Пила . — Ой , не твоя ! Я собі без тебе раду дала , я собі торби пошила та й межи люди пішла . Як - єм з торбов за твій поріг переступила , та й я вже не твоя ґаздиня , нема рихту . Пила . — Але як - сми вішла , Михайлику , перший раз з торбов на дорогу , та й чула - м , шо - с у гробі перевернувси , а мині від сонечка свєтого сором стало та й вернула - м си до хати . Молитви старецкі говорила - сми у твої хаті . Отаку - с ґаздиню лишив післі себе . Пила . — А тепер мене , чоловіче , пси з усіх селів знают , а я їх твоєв паличков відгоню . Але - м тим жебраним хлібом сина згодувала . Він мамі їстки внесе , він сорочечку мамі на плечі натєгне , він мами не скидаєси . За него , старий , усі гріхи маєш мати прощені , за него одного . Бо за твою ґаздиню ти ласки в Бога не доступиш . Напилася . — Але - м , старий , п'єна , але - м помийница ! Коби - с ні тепер уздрів , та й душа би ти си зрадувала . Але би - с спарив , але би - с бив ! Лиш за кіски та голову межи коліна — та й в'єзи надвоє . Бий жебрачку , та вона твою памнєть з торбов світами рознесла ! Бий , як суку , бий , най вона тобі д'хаті дідівських куснів не волочит ! Випила решту . — А припри ж собі , мой , ґаздиню , лиш таки йми за кіски та отак оту старицу … Гатила головою в стіну , як скажена . — Лиш таки отак , най креперує торба громацка ! ПІДПИС Мала Доця ходила лавою поза плечі ґаздів , що писали коло довгого стола свої імена . Кождий зі взору . Грубими руками оті писарі обходили з кождого боку , відки би найліпше їм почати . Грудьми притискали так до стола , що аж скрипів . Наука йшла тихонько , лишень чути було мляскання губів , як ґазди мочили луфко в роті . А білявенька Доця заглядала до кождого , чи добре пише . — Доцю , ня , а подивиси , як воно віглєдає ? — Ще чепірнате , таке , як нечисане повісмо , ще пишіт . І ґазда пхав олівець в рот і зачинав знов писати . — Ануж - ко глипни на моє , бо я вже єго чешу другий вечір , аж ні груди болє . Ану читай , шо я написав . — Павло Лазиренко . — Якурат я . Та так воно там стоїт , шо кождий пізнаст ? — Хто вчений , та й кождий . І Павло почервонів із утіхи і оглядав карточку з усіх боків .
Indietro Pagina 36 di 54 Pagina 36 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
