Salta il testo dell’articolo
— Несу я ті гроші додому , а тот швец мині з голови не вілазит . Злодій , то злодій , але слушні слова говорит . Аді , рвут шкіру , здоймают , як з вола . Сотку ніби - с узєв , а додому шо несеш ? На цім місці все Яків плював і тепер плюнув . — Кождий хоче від руки , кождий хоче дурнички , а то бо вже так стало тісно , шо раз тісно . — Поклав - сми гроші у скриню , а сам до Доці . „ Ти , Доцько , діда навчи підписати намено , най дід панам горло не напихає , бо воно напхане . Я волію тобі плахтиночку купити … “ — Та й навчила , та й сте по селі перечули , та й сте з діда насміхалиси . Але прийшло до крутого , траба викслі підписувати , а ви за дідом до Доці . Я вам дорогу показав , шо вже не мете гроші утрачєти . — Та вже не мемо — відповідали ґазди — та маємо вам подєкувати та й Доци , наші навчительці . — Але маєте всі ї по дарункови принести . — Таже певне … Доцька сиділа на печі і дуже тішилася , і мама її усміхалася . ПАЛІЙ Присвячено Сафатові Шміґерові I Сільський багач Андрій Курочка сидів коло стола і обідав , не обідав , а давився кождим куснем . Домашня челядь входила до хати , вносила заболочені цебри , сварилася , метушилася і виносила їх між худобу . Багацькі діти і слуги були брудні і марні . Вони двигали на собі необтесаний і тяжкий ярем мужицького багатства , котре ніколи не дає ані спокою , ані радости ніякої . Сам багач найгірше томився у тім ярмі , найбільше проклинав свою долю і безнастанно підганяв своїх дітей і наймитів . Коло нього на лаві , під вікном , сидів його довголітній робітник , старий Федір . — Я ніколи не маю такої щєсливої години , аби я спокоєм кусень хліба прожер . Бігаю та вгонєю , та лиш дес уздрите , а я впаду та й здохну ! А мині ж оца їда має йти всмак , як я знаю , шо вони без мене в стодолі нічо не роблє ? Лиш аби нажертиси та день трутити ! Шо вже чужим казати , як свої діти та й вони не хотє робити ! Я , біг - ме , не знаю , як цес нарід має на світі жити ? Всьо піде на жебри . І халасував , аж йому очі вилазили . — А ви чого , Федоре , надходили ? — Ви не знаєте , які наші ходи ? Зима йде , а я босіський , та дайте ми два леви на відробок . — А ви ж годні робити ? Вже ваша робота скіньчиласи , Федоре . — Най би - м і не робив , лиш коби хто дав їсти задурно . — Це не ! Сегодни задурно нема їсти , сегодни і за роботу не варт дати їсти , така та робота ! А казав - єм вам : найміт у мене дівку , були би - сте тепер мали свої гроші . — Коли ж бо не хотіла та й пішла до двора . — Таже певне , хто не хоче робити , той пхаєси до двора , бо хоть їсти трішки , але мож валєтиси . Бідні люди такі настали , шо лиш аби раз на день їв , але аби нічо не робив , та й тогди рай ! Як роблє , так мают , так їм Бог благословит . Сегодни би у вужевку скрутитиси , аби шос мати … Та тих два леви я ще вам дам , шо буду з вами робити , може якос відтрутите , але білше не приходіт і не бануйте , бо не дам . Самі видите , шо ваша робота ні - по - чому .
Indietro Pagina 38 di 54 Pagina 38 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
