Salta il testo dell’articolo
Семенко хитав дитину , але співати не вмів . А мама обтерла долонею сухі губи і заспівала . У слабім , уриванім голосі виливалася її душа і потихоньки спадала межи діти і цілувала їх по головах . Слова тихі , невиразні говорили , що кленові листочки розвіялися по пустім полю і ніхто їх позбирати не годен і ніколи вони не зазеленіють . Пісня намагалася вийти з хати і полетіти в пусте поле за листочками … ОЗИМИНА Присвячую В'ячеславові Будзиновському По селі сотається , пливе тоненькими струями , розпадається на мацінькі крапельки один голос : осінній , сільський звук . Обіймає він село і поле і небо і сонце . Протяжна , тужлива пісня вилискується по зораних нивах , шелестить зів'ялими межами , ховається по чорних плотах і падає разом з листям на землю . Ціле село співає , білі хати сміються несміливо , вікна ссуть сонце . На однім городі зеленіється латка озимого жита , а коло нього на кожусі лежить білий , як молоко , мужик . Старий дуже , з померклими очима . Коло кожуха його паличка лежить , також дуже давня , бо кавулька геть долонею витерта . Сонце гріє йому просто в лице , якби лишень його мало на землі . Старий так заслухався в осінню пісню , що сам пищить , як дитина . Він говорить , а горіх раз - по - раз кидає на нього широке своє листя . Білі мотилі граються над ним , кортить їх сісти на біле дідове волосся . Але він піє , говорить , а сусідські когути тото чують і за ним потягають . Свариться зі своєю смертю . — Мині тебе не траба , — пищить він до сонця : — не зашкірюйси до мене , бо задурно . Мині траба дучі та штири дошці . Шкода твого труду , ти найди собі молодого якого , а мині пішли єї , бо забула сука за діда … — Добрий косарь , нема шо казати ! Колос дійшов , похиливси , землю цулує , вже почорнів , а косарь чикає ! Та чого ? Гадаєш , шо піду ще данцувати ? ! Я своє вже відбув , я контетний , мині нічо не бракне . Озми собі пушку того духу та й пусти з - за стола , — я контетний . — А може де є война , та вона там запобігає , бо там молоде гине таке , шо лишень цулуй . А тут шо найде коло мене , — пусту коробку ! Ти не пхайси межи молодих , але бери то , шо до твого писка . Молодий най ґаздує , най він діти до розуму приведе , він тобі не втече , а хоть він у войні , а ти його не ́ - руш ! Збирай у яму тото , шо до ями … — Аді , руки , — підоймає руку близько до очей : — ну , з чим тут бути ? Таке старе шкуратє , шо постола тогідного не полатаєш ! Шо ти цев руков годен удіяти ? Чикай , не делькоти , як говорю . А мнєсо де ? Ніби я ззів ? Я єго не кусав , а як мнєсо смакувало , то най посмакує і кістки . Доїдай , було не зачинати … — А як я руки маю , то я собі йду у свою дорогу , а моя дорога , аді , стома стежками дорожитси по полю . Я барабульку вікопаю , я кукурудзок підойму , я борозенку лицем до сонца оберну , я зеренце посію , — я все з руками зроблю ! А без рук я — дурень , коли маєш знати ! То не штука зробити з чоловіка нічо та й піти собі на зломану голову ! Ні , васпані , бер на плечі та й покладь на місци там , де мині лежінє є .
Indietro Pagina 52 di 54 Pagina 52 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
