Salta il testo dell’articolo
На озимині з'являються кури і пасуть . — А - ушь , бо піб'ю на капусту ! Ти не дивиси , шо я старий , але я ще такого звіря заможу , ще заможу . Не маєш шо їсти на подвірю ? Встає , спирається на палицю і йде на озимину . — Файне , зелене , а вона тото псує … Земля все молода , вона — як дівка , свєто є , — то вбереси , будний день , — то вона по - будному вбрана , а все дівочит , — відколи світа та сонца . Сідає серед зеленої озимини , підпирається палицею і мовчить . Він мовчить , а село сумно довкола нього співає , а верби кидають у нього зісхлим листям … САМА - САМІСЬКА У тій хатині , що лізе під горб , як перевалений хрущик , лежала баба . Мішок під боком , а чорна тверда подушка під головами . Коло баби стояв на землі кусень хліба та й збанятко з водою . Діти , як ішли на роботу , то лишили бабі , аби мала що їсти і пити . Бідно діялося , та не було що ліпшенького бабі добирати . А сидіти коло слабої у гарячий час , то , Бог видів , не було як . У хатині бриніли мухи . Сідали на хліб та й їли , залізали в збаня та й воду пили . Як понаїдалися , то сідали на бабу . Лізли в очі , в рот . Баба постогнувала , але мух не могла відогнати . Лежала на землі та дивилася блудними очима на хрест , що був у сволоці вирізаний . Спалені губи з трудом розривала та білим язиком їх зволожувала . Крізь шибки падало світло сонячне . Краски веселки грали по зморщенім лиці . Страшно було глянути на бабу у такім освітленню . Мухи зумкотіли , ріжнобарві світла волочилися разом із мухами по бабі , а вона мляскала губами та білий язик показувала . Подоба ́ ла хатина на якусь закляту печеру з великою грішницею , що каралася від початку світа та до суду - віку каратися буде . Як сонце вже злізло бабі у ноги , як уже стануло коло того мотузка , що ним міх зав'язувався , то баба почала качатися по землі та збаняти шукати . — Аді , аді , ого ! Баба тихонько стала . Лиш рукою відганяла мари . З - під печі виліз чорт із довгим хвостом та й сів коло баби . Баба з трудом обернулася від нього . Чорт сів знов наперед баби . Взяв хвіст у руки та гладив ним бабу по лиці . Баба лиш кліпала очима , затиснувши зуби . Нараз вилетіла з печі хмара малих чортенят . Зависли над бабою , як саранча над сонцем , або як турма ворон над лісом . Впали потім на бабу . Залізали у вуха , у рот , сідали на голову . Баба боронилася . Великим пальцем тикала до середнього і хотіла так донести до чола , аби перехриститися . Але малі чортики сідали всіма на руку та й не допускали хрест на собі зробити . Старий щезник намахував , аби баба пусте не робила . Баба довго змагалася , але перехриститися не була годна . Врешті чорт обіймив бабу за шию та й зареготався , але так , що баба зірвалася на коліна і впала лицем до вікна . Відси летіли на бабу їздці . У зелених кабатах , із люльками в зубах , на червоних конях . Вже наступали , вже бабі амінь ! Замкнула очі . Земля у хаті розпукалася , а баба в розколібину сточувалася і падала удолину . Летіла все у спід , та у спід . Десь у споді чорт ймив її , завдав на себе та й почав летіти з нею , як вітер . Баба рвонулася та й головою грянула до стола .
Indietro Pagina 53 di 54 Pagina 53 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
