Salta il testo dell’articolo
— Сів я на приспу . Ще небіжка мастила , а я глини тачками возив . Лиш хочу встати , а приспа не пускає , ступаю — не пускає . А мині жєль , не жєль , ні ! Але таки гину … Сижу я та реву , так реву , якби з ні хто паси дер . Люди ззираютси на покаяніє . — Аді , отам коло воріт та піп прощі казав . Увес мир плакав . Порєдна , каже , жона була , працовита … — Перевертайтеси в гробі , небожєта , бо - м лайдак . Пропив - єм усе до нитки . І полотно пропив . Чуєш , Маріє , та й ти , Васильку , та й ти , Юрчику , тепер дєдя ме у рантухових сорочках ходити та жидам води доносювати … Антін тепер показує на війтову хату . — Але вітиха — добра жінка . Вінесла ми хліб на дорогу , аби віт не видів . Най пан Бог твоїм дітем годит , де си поступ'ют . Най вам Бог усім дає ліпше , як мині … — На який ґатунок я маю на чужі приспі сидіти ? Йду . Лиш поступив - єм си , а вікна в плачь . Заплакали , як маленькі діти . Ліс їм наповідає , а вони слозу за слозов просікают . Заплакала за мнов хата . Як дитина за мамов — так заплакала . — Обтер - єм полов вікна , аби за мнов не плакали , бо дурно , та й віступив - єм цалком . — Ой , легко , як каміня гризти . Темний світ навперед мене … Антін обводить рукою довкола себе . — Є ще гезди гроші , але буду пити . З нашими людьми нап'юся , з ними пустю . Най знают , як із села - м віходив . — Аді , в пазусі маю сину книжечку . Оце моя хата і моє поле і мої городи . Іду собі з нев на край світа ! Книжечка від цісаря , усюда маю двері втворені . Усюда . І по панах і по жидах і по всєкі вірі ! СИНИ Присвячую моєму другові Левкові Бачинському Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими , молодими . Борони літали по землі , як пера . Максим кинув капелюх на ріллю , сорочка розіп'ялася і впала аж на плечі . Хмара куряви з - під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях . Він галасував , лютився , а люди з сусідних нив говорили до себе : — Старий пес все лютий , але молоді коні ще міцно тримає ; богатир , із - замолоду добре годований , та втратив обох синів і від тогди все кричит , і на поли і в селі . Максим спер коні . — Старі кости , як стара верба : на вогонь добрі , а з кіньми бігати нідо ́ чого . Як ноги погинаютси коло коний , а в данци подаютси , то такі ноги , най не кажу , шо варт . Ліз , діду , на піч , пора вже прийшла . То він потряс сивою головою попід чорні , кінські гриви та кричав дальше : — Та на піч , брє , я ще годен вілізти , але піч студена , облупана . Образи на стінах почорніли , а світі дивлютси на пусту хату , як голодні пси . Стара ціле житє обтикала їх бервінком та васильком та голуби перед ними золотила , аби ласкаві були , аби хата ясна була , аби діти росли . Та хоть їх багато , а всі вони до нічого світці . Синів нема , стару запорпав в землю , а ви , боги , мусите вібачети за бервінок — було ліпше дбати … Ану , звіздочолий , поки нам Бог назначив , берімси , брє , до цеї землі . І ходили вони з одного кінця ниви на другий , затулені курявою , а борони кусали землю , гаркотіли , роздряпували її , аби зернові вчинити м'яке ложе .
Indietro Pagina 10 di 54 Pagina 10 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
