Salta il testo dell’articolo
— Оца Марія , шо ми в неї , дивітси , як задеревіла від вашого співу . Вона банує за синами , шо два пішли до наших охітників , а найменшого взєли москалі на Сибір ! Дес то він серед таких , як ви , напастував вашого царя , шо дуже мучит наш нарід . А вони лиш хап його — та й пропав . Учені були всі , маєток за ними пішов великий . В селі ніодна мама так не банує за синами . — Небого , Маріє , небого ! — шептали жінки . — То таки саме перед войною було , як ми сипали могилу оцему Шевченкови , шо перед вами на столі . Сипали другі села на пам'єтку — та і ми . Клопіт такий був , бо старі не пускали вдень сипати , робота в поли , а ми змовилиси і сипали ночами : одні кіньми , другі тачками , иньші лиш рускалями . Таку могилу вісипали , як дзвінница . І Марія з трьома синами помагала . — Та шо з того , шо сипали ? Лише біди селови наробили . Москалі прийшли та могилу розкидали , гроший шукали , чи чого , та й за ту могилу і мій Міхайло пропав . — А хочби й на віки пропав ваш Міхайло , то люди ніколи його не забудут . Не боявси він москалів , а сказав їм правду : „ Ви — каже — цілу Україну перерили , як свині , та ще й до нас прийшли рити “ ? — Добре тобі , Катерино , говорити , а він лишив жінку та діти . — Та й мій мене лишив з дітьми . — З вас відий котрийс мусит бути письменний . Та напишіт , аби світ знав , як нас москалі з ярма випрєгают . Ми їм ту могилу не зараз забудемо . Як ми її досипа ́ ли , то свитало , роса нас припала і ми посідали довкола , бо ноги боліли . А старший син Маріїн виліз на сам вершечок та й так ладно говорив до нас , шо з цеї нашої могили будемо дивитиси на велику могилу на Україні , шоби ми були всі одної мисли . Дививси так дивно , наче б поправді на зорях бачив Україну . Потім ми повставали і співали такі пісні , як і ви тепер . Тут наблизилася Катерина козакові майже до вуха і шептала : — Ваші пісні такі самі , як Маріїних синів . Тому не будіт єї , най ї здаєси , шо це єї сини співают … ДІТИ Поклав граблі коло себе , сів потім на межу , закурив люльку та й гадка гадку пошибала . А далі говорив на четверо гоней заголосно . — Най я трошки спочину супокоєм , бо лиш дома вкажуси та й зараз дідови роботу найдут . Таки невістка , коби здорова , круть - верть та й зараз запіворит : Та бо ви не сидіт … — А то Господь , шо над нами , видит , шо я лиш ногами перебераю . А руки , аді , як зґребло , а вже - м місіць не голений , а до церькови вже - м дорогу забув . У чім піду , коли все з плечий забрали ? По межі , по межі та й дідів голос цілим полем вандрував та й усі оберталися в сторону за дідом . А він скаржився , не переставав : — Ой , сегодни такі діти ! Але мене ще , Богу дєкувати , з памнєти не вікинуло , я ще знаю , яку бесіду у нотаря мали - м . Сухенький був панок , з борідков , та й він так роз'єзував синові : Дідикови , каже , допоки єго живота , то має єму бути єго постіль , він має спати , він має вілежуватиси , аби і до схід сонца . А вже ж як , каже , єго на лаву покладете та землев припорпаєте , то ти тогди з лави на дідову постіль переберайси . А бабі , каже , має бути бабина пічь , вона най си вігріває , най си Богу молит , а як вже ї обмиєте та й руки на ́ вхрест складете , та тогди най невістка вже лізе на пічь , бо вона єї .
Indietro Pagina 18 di 54 Pagina 18 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
