Salta il testo dell’articolo
— Коби то , уважєєте , кому порадити , а то наше яке ? Поцулував у руку та й чикай , аж скажут гроші дати … — Найліпше було візнати у старої Іванихи . Вона , бачу , пішла до дохторя , та й , як він зачєв єї шукати , то вона єму навправці : „ Ой , каже , пані дохторь , дайте мині послідний лік . Я , каже , бідна баба , не маю із - за кого дохторуватиси , та дайте мині послідний лік . “ Дохторь , бачу , відививси на бабу та й каже : „ А ти відки знаєш “ ? „ Ой , каже баба , відки знаю , то знаю , але дайте мині таку риципку на послідний лік “ . Як зачєла , як зачєла , та й дав . І до сегодни ходит … — Коли ж бо не стало розуму запитатиси . Ви гадаєте , шо то з паном так говорити , як вам си здає ? Кажи раз - два , та й забирайси , шуруй ! — Пішла баба з тов риципков д'аптиці . Дала аптекареви , а сама , не біси , мудра , дивитси , як він ме тот лік вілагожувати . То вповідала , шо , як собі капнув того ліку на долоню , та й наскрізь руку перейшов . Але то лиш дес сотому удастси такого ліку дістати . А мужикам лиш такий лік здалний , шо або суда , або туда ! — Ей , бідний світе , шо я не розпитав баби , як воно траба того ліку просити ! А так і гроші загубив , і нічо не поможе … То - то - м гидно зробив . — Та відай нема ваші дівці віходу . Адіт , як вона горит ? Нема з неї так нічо , як з отого листка , шо відчімхнувси від дерева … — Ой , нема , нема , і гроші пішли . Коби - м був хоть Іванихи запитав … — Та то , видите , від чого лік . Аптикарь має свою аптику та вмирає … ВИВОДИЛИ З СЕЛА Над заходом червона хмара закаменіла . Довкола неї заря обкинула свої біляві пасма і подобала та хмара на закривавлену голову якогось святого . Із - за тої голови промикалися лучі сонця . На подвір'ю стояла гурма людей . Від заходу било на них світло , як від червоного каміня — тверде і стале . З хорім іще сипалося багато народу . Як від умерлого — такі смутні виходили . За людьми вийшов молоденький парубок із обстриженою головою . Всі на нього дивилися . Здавалося їм , що та голова , що тепер буяла у кривавім світлі , та має впасти з пліч — десь далеко на цісарську дорогу . В чужих краях , десь аж під сонцем , впаде на дорогу та буде валятися . Мама стояла на порозі . — Ти вже йдеш , синку ? — Йду , мамо . — А ти - ж на кого нас покидаєш ? Жінки заплакали , сестри руки заломили , а мама била головою до одвірка . Підійшов до сина тато . — Сідаймо , синку , на фіру , бо колію спізнимо . — Ще цу ніч переначуй у мене , синку . Я тебе так гірко пістувала , дула - м на ті , як на рану … Я тебе разом з сонцем вірідю і плакати не буду . Переначуй , переначуй , дитинко ! Взяла сина за рукави та й повела до хати . Мир подався д'воротям . Незабавки вийшла мама з сином . Твар мала бліду , як крейда . — Синку , — питався тато , — а мині хто , небоже , кукурудзки вісапає ? Хлопи заревіли . Тато впав головою на віз і трясся , як лист . — Гай , ходім ! Мама не пускала .
Indietro Pagina 27 di 54 Pagina 27 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
