Salta il testo dell’articolo
I — А , пан меценас ! Гратулюю , гратулюю ! Може тішитися наше місто , що дістало такого блискучого оборонця . О , такої оборони наш трибунал давно не чув ! Се було на вулиці , перед будинком карного суду в однім із більших провінціональних міст . Власне вибила перша , карна розправа скінчилася , і з суду виходили купами свідки — селяни , жиди , якісь ремісники , поліційні стражники . Адвокат др . Євгеній Рафалович вийшов також , вирвавшися з - поміж своїх клієнтів , цілої купи селян , що були оскаржені за аграрний бунт і тепер , дякуючи його блискучій і вмілій обороні , не тілько увільнені трибуналом , але надто мали надію в дорозі цивільного процесу виграти те фатальне пасовисько , із - за котрого знялась була буча . Вони з слізьми в очах дякували д - ру Рафаловичу , та сей збув їх коротко , навчив , що мають робити далі , і вийшов із темнуватого судового коридора , де , щоправда , було холодніше , ніж у залі розправ , але проте стояла курява від давно неметеної долівки , було брудно і тісно . Він пішов на вулицю , глибоко відітхнув розігрітим , але хоч троха свіжішим повітрям і , не зупиняючися , йшов наперед , байдуже куди , щоб тілько вийти з - посеред тої купи людей , у котрій — він знав і чув се — всі звертали на нього очі , всі шептали про нього . Се ж нині був його перший адвокатський виступ у сьому місті , куди він оце тілько що перенісся . Від нинішньої оборони мало залежати його дальше поводження на новім грунті , і він чув се , що нинішній виступ удався йому дуже добре . Він був дуже задоволений , але , держачися старого правила « aequam servare mentem » , мав вид не то байдужно - спокійний , не то занятий чимсь і йшов не озираючись , не спішачись і не звертаючи уваги ні на що постороннє . Оклик , що залунав із другого краю вулиці , вивів його з тої рівноваги . Він озирнувся і побачив , як півперек вулиці , кланяючись капелюхом і весело балакаючи , наближався до нього середнього росту підстаркуватий панок з коротко остриженим ріденьким волоссям , рудими , сивавими вусами , одягнений у чорний витертий сурдут . Др . Рафалович мав бистре око і добру пам'ять , але не міг пригадати собі , щоб де - небудь і коли - небудь знав сього панка . Панок , видно , й сам догадався сього . — Що , не пізнають мене пан меценас ? — говорив він радісно і дуже голосно , немов бажав , щоб і прохожі чули його слова . — А , не диво , не диво ! Давні часи , як ми бачились . Ще й як бачились ! Ану , прошу придивитися мені добре , прошу пригадати собі , га , га , га ! . . Він стояв на тротуарі , всміхнений , спотілий , з капелюхом , зсуненим на потилицю , простягши до меценаса обі руки , немов готов був на перший даний знак кинутися йому в обійми . Меценас мовчав добру хвилю , заложивши цвікер на ніс , придивлявся панкові , всміхався , покашлював , а далі сказав : — Даруйте , пане , не можу пригадати . — Валеріан Стальський ! — з тріумфом скрикнув панок і знов зробив рух руками , мовби хотів кинутися в обійми д - ра Рафаловича . Але сей усе ще стояв недвижно , з поважним лицем , на котрому видно було напруження і надаремне шукання в закамарках споминів . — Стальський … Стальський , — повторяв він механічно . — Даруйте , пане ! . . Будьте ласкаві , допоміжь моїй пам'яті ! Їй - богу , стидно мені , але ніяк не можу … Та нараз він ударив себе долонею в чоло .
Indietro Pagina 1 di 188 Pagina 1 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
