Salta il testo dell’articolo
« Ну , не хочеш , то не хочеш , — мовив я . — Я також не хочу , щоб ти тікала від мене або топилася . Уступлю тобі сей раз , а властиво зажду , аж поки схочеш » . « Ніколи , ніколи ! » « Ну , не зарікайся . Ти ще не знаєш мене . Можеш каятися того , що змусила мене уступити » . — Вона видивилася на мене , широко витріщивши очі . У неї очі великі і зразу подобалися мені , але тоді , коли в них малювався якийсь дикий страх , мені видалися телячими . « Що ж ти … бити мене будеш , чи що ? » « Ха , ха , ха ! — засміявся я . — Бити ! Ні , рибонько . Пальцем тебе не ткну . Але проте остерігаю тебе ! Дорого окупиш мою уступку і , може , сама будеш просити мене , щоб я радше побив тебе . Подумай про се » . — Вона ще дужче витріщила очі , поблідла вся , а потім нараз затряслася , мов у лихорадці , і заридала : « Матінько моя , рідна моя ! Рятуй мене ! Якому звіру , людоїдові я попалася в руки ! » — І побігла , і замкнулася у своїй спальні . Се була остатня наша розмова . X Євгеній сидів мов у тумані . Йому здавалося , що заглядає в пивницю , повну гнилі і поганого хробацтва . Його думка жахалася дальшої перспективи подружнього життя , що могло розпочатися такими сценами . Остатні слова Стальського диркнули в його душі , як диркає віз , наткнувшися серед бігу на великий камінь серед шляху . — Як то остатня ? — спитав він . — Вона покинула вас ? — Ні . — Вмерла ? — Ні . Євгеній глядів на нього очима , повними здивовання і нервової тривоги . — Нічого не сталося , — говорив байдужно Стальський , — тілько я від того вечера перестав говорити з нею . Перестав знати її , бачити її , дбати про неї . Живу з нею так , немовби вона не існувала в світі . Євгеній усміхнувся тим силуваним сміхом , у якім проблискує несмілий скептицизм . — Не вірите ? Думаєте , що се неможливе . Потроха маєте рацію . Я удаю повну байдужність , удаю при ній , що не бачу її , але на ділі я не тілько бачу , але навіть пильно обсервую її . Я систематик . Знаєте , як мовляв той чех : « Ne boj se , Mařiśka , ja tĕ budu pomalenku řizat . » . Я роблю своє діло помалу , спокійно , холодно , але їй від сього не лекше . Євгеній не видержав . Він сплюнув і зірвався з місця . — Пане ! — мовив він . — Не знаю вашої жінки , але хоч би вона була собакою , ні , гієною , — то ще гріх би було так поводитися з нею . Стальський ані на хвилю не змішався від сих слів . На його устах показався цинічний усміх . — Ага , вам іще ідеалістичне молоко таки не обісхло на губах . От би ви пожили з нею , то й побачили б , чи можна інакше . — Ну , ну , говоріть , як ви живете з нею ? — А як живемо ? Спокійнісінько . Я до неї нічого , і вона до мене нічого . На першого я їй передаю стілько грошей , скілько треба на життя на місяць — ані цента більше ; до решти моєї пенсії вона не має права . За хату , дрова , услугу плачу я сам . Зате одежу собі вона справляє сама із процентів свойого посагу . Що ж тут за тиранство ? Що їй за кривда ? — Ну , а як проводите день ? — Звичайно , по - божому . Спимо окремо . Я замикаюся на ніч у своїй спальні , а вона в своїй . Виходячи рано до канцелярії , я звичайно не бачу її . Обідаємо разом , але не говоримо нічого . Коли хочу що сказати , то обертаюся до служниці . Давніше у мене була сучка Фідолька , чудово розумна звірина , то я розмовляв з нею . Скажу було :
Indietro Pagina 26 di 188 Pagina 26 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
