Salta il testo dell’articolo
— Але де ж панна Регіна ? — запитала вчителька у обох брюнеток . — Ми не заходили до неї , але вона , певно , зараз прийде . І справді , за хвилю отворилися двері , і ввійшла та , котру пані назвала Регіною . У Євгенія серце забилося страшенно , світ йому закрутився , очі застелило якимсь туманом , і він сам навіть не тямив , як і коли встав з місця , поклонився панночці і вислухав , як пані представляла їх одно одному : « Пан Євгеній Рафалович » — « Панна Регіна Твардовська » . Він не тямив , як сів потому , як пані виясняла Регіні його намір . Він не мав відваги ані разу зирнути на неї , боявся її , мов злодій , прилапаний у чужій коморі , тремтів і сидів , мов на шпильках , чуючи тілько одно — що вона тут , близько нього , що від неї виходить якась таємна , непереможна сила і проймає , пронизує , обезсилює його . Вона промовила — він майже не розумів , що вона сказала , але сам тон її голосу був для нього такою музикою , якої він , бачилось , не чув іще ніколи . Обі брюнетки заговорили щось до неї , почали сміятися , — і вона засміялася , і той сміх дихнув на нього такою розкішшю , про яку йому досі і в сні не снилося . Тілько тепер він почув , як сильно він полюбив сю дівчину , яка магічна сила в'яже його з нею . Вчителька вивела його з того моментального остовпіння . — Ну , так , значить , добре , — мовила вона , встаючи і подаючи йому руку . — Мої панночки не мають нічого против того . І коли ви стоїте при своїм похвальнім намірі , то прошу сказати , коли вас надіятися на першу лекцію . — Завтра , — машинально промовив Євгеній . — Завтра о одинадцятій . І , вклонившися панночкам , він вийшов . Уже за дверима він почув за собою голосний вибух сміху . Сміялися , очевидно , обі брюнетки . Регіниного сміху він не міг дочутися . XVI « Доле моя , доле ! Чом ти не такая , як доля чужая ? » — бриніло в ухах Євгенія , поки його тямка перебирала ті спомини . Важка тінь пізніших подій упала на ті безмежно щасливі хвилини , які переживав він відтепер отам , у тім пустім покоїку при розбитім фортеп'яні , але в тій певності , що тілько одна стіна ділить його від неї , що вона тут близько , що з - під її рожевих пальців пливуть оті нестрійні гами , мішаючися зі срібними тонами її голосу , з рідкими вибухами її сміху . Зрештою його лекції вийшли не зовсім такі , як надіялася вчителька . Вона почала вчити його початків , але швидко показалося , що він уміє трохи чи не більше від неї самої . Правда , якийсь час він силувався при ній грати погано , клапати механічно ті самі обридливі та монотонні етюди , які « для вправи пальців » цілими годинами мучили панночки . Але , коли вчителька , повислухувавши за чергою гру всіх , поробивши їм свої уваги і позадававши їм дальші завдання , виходила поратись собі в кухні , тоді Євгеній кидав набік прокляту « школу » і починав з пам'яті вигравати те , що знав найкращого .
Indietro Pagina 43 di 188 Pagina 43 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
