Salta il testo dell’articolo
XVIII Два чи три дні пізніше прийшли до нього замовлені листом селяни з Буркотина в справі процесу з паном маршалком . Се була неділя , і вони вибрали собі той день , щоб не тратити робучої днини . Було їх три — кремезні , плечисті постаті , в довгих гунях , переперезаних широкими чересами , з кошелями через плечі , з костурами в руках . Вони мусили з півгодини ждати в передпокою , поки Євгеній упорався з іншими клієнтами і попросив їх до своєї канцелярії . — Слухайте , панове господарі , — мовив він , — я попросив вас , щоби ви потрудилися до мене в справі вашого процесу . — Та спасибі вам , паночку , — мовив один із селян . — Та ми от прийшли . Певно , термін буде ? — Ні , про термін ще не чути нічого . Я хтів про щось інше поговорити з вами . Прошу , сідайте ! Люди посідали на плетену канапу , аж сей сухоребрий мебель затріщав під їх тягарем . Тоді один із них устав , недовірливо зирнув на те місце , де сидів , і пересівся на крісло . — Те пасовисько , що ви за нього процесуєтеся , виносить двадцять моргів , правда ? — Так , паночку . — А кілько так воно варто , якби купити ? — Та що , як для кого . Для кого чужого , може , й нічого не варта , а нам воно дороге . — Наше , прадідівське ! — подтвердив другий господар . — Ну , але якби так у пана хотіти відкупити ? — Що ? — скрикнули всі три нараз . — Своє власне ми мали би відкупувати від него ? Радше головами наложимо , всі на жебри підемо , а своєї дідівщини у дармоїда купувати не будемо . — Я не кажу про вас ! Борони Боже ! Ви ж знаєте , що я вам признав , що ваша правда , що процес мусите виграти . — Дай Боже пану здоровля , — мовив знов перший селянин . — Але пощо ж тепер пан адукат закидають у іньчий бік ? — Я не закидаю в жаден бік , а тілько питаю вас попросту . Адже й для процесу треба знати , кілько ви собі цінуєте те пасовисько ? — Та для нас воно варто міліони . Нам без него жити не можна . Бачите — під самим носом . Ні курки де випустити , ні гуску , ні теля вигнати . А пан спер , польових посилає , грабить , заганяє , хоч із села тікай . — Розумію , розумію . Про те ані слова , що воно вам дуже потрібне . Але я гадаю : двадцять моргів пасовиська — то ще не такі великі скарби . Почому у вас морг вірно ́ го поля ? — Е , що там вірне ́ поле ! Вірно ́ го поля доброго у нас морг купить за сто , за сто двацять ринських . — Ну , а морг города ? — За морг города , між хатами , треба дати триста , штириста ринських . — Ну , то пасовисько , певно , стілько не буде коштувати , як вірне ́ поле . Але візьмім навіть так . То що ж , двадцять моргів по сто ринських , то були би дві тисячі . — Е , пан хотів Шльомкови продати його за тисячу , але як ми на Шльомка похрупостіли , то він відступив . — Що то за Шльомко ? — Та жид , арендар . — Ну , бачите , то сам пан цінить се пасовисько лиш по п'ятдесят ринських за морг . А кілько вас досі коштує процес ? Селянам , очевидно , немила була ся розмова . Вони підзорливо дивилися на адвоката , то один на одного , далі той , що досі головно промовляв , відповів нерадно : — Та що пан будуть нас допитувати , кілько нас коштує процес ? Коштує , що коштує , але ми мусимо дійти свого .
Indietro Pagina 50 di 188 Pagina 50 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
