Salta il testo dell’articolo
XIX Ся розмова попсувала Євгенію всю неділю . Хоч при людях він завсіди видавався спокійним , певним себе , веселим і жартовливим , та бували і у нього часи сумнівів і зневіри . В такі часи він , коли не мав пильної роботи , замикався в своїм покою , читав , думав або писав дещо , щоб розбити чорну хмару на душі . Таке було й сьогодні . Неділя . Гарний осінній день . У всіх церквах дзвони грають , аж повітря гуде і тремтить . Вулицями товпляться люди , коло церкви і костела цілі базари , коло шиночків мов пчіл у горячу днину , сміхи , шум , гуркіт фіакрів . Усе мішається , заповнює душу якоюсь повінню життя . Євгеній замкнув канцелярію і думав піти до міста . Але зараз йому відхотілося . Куди піду ? До кого ? Пощо ? Він не мав у місті ніякого щирого приятеля . Зрештою , тепер обідня пора близька ; поприходять із церкви або з проходу та й за стіл — не пора на відвідини . І він завернув до свого покою , замкнув двері і пробував занятися чим , щоб розігнати неприємне чуття . Але нерви його були розстроєні . Нічого свіжого до читання не було , на писання не було сили , і він почав ходити по покою , переміняючи своє неприємне почуття на слова і силогізми . — Що ж , від селян годі й надіятися чогось іншого . Так довго всі дурили та туманили їх , що вони й розуміти не можуть сурдутовця такого , котрий би не хотів дурити їх . Жида розуміють , бо жид відразу каже : дай . І знають , що зідре їх , і йдуть до нього , бо його поступування простіше , відповідне до їх способу думання . Йому пригадалися звичайні ради , які дають на се наші інтелігенти . « Освіта » . Він усміхнувся гірко . « Що таке освіта ? Чи вмілість читати і писати — се освіта ? Чи , прочитавши всі книжечки « Просвіти » і « Общества Качковського » чоловік зробиться освіченим ? Щобільше , чи , скінчивши університет і одержавши диплом , чоловік робиться освіченим ? Так освіченим , щоб у кождій життєвій пригоді міг собі дати раду ? Щоб не робив дурниць у найближчих йому , найпрактичніших справах ? Адже ж Вагман закидає свої лихварські сіті на панів , посесорів , урядників , значить , на саму сметанку інтелігенції в повіті . І що ж ? Усі вони треплються в його сітях , а вимотатися не можуть . Я певний , що він не одному Брикальському може в сій хвилі приложити ніж до горла . І що ж поможе тим панам їх освіта ? Нащо вона їм , коли не в силі видерти їх із рук такого простого халатника ? » Він ходив по покою і перевертав думи , мов важке каміння . Чого ж тут потрібно ? Який вихід ? Йому пригадалася приповідка : « Тим чорт ляхів бере , що одинцем ходять » . І зараз же він пригадав собі Вагманові слова про пана Брикальського , що сей пан зичить гроші у різних жидів і потішає себе тою думкою , буцімто вони , кождий для себе , держать се в секреті , і навіть не підозріває , що всі ті позички йдуть із одних рук . І , певна річ , пан сам держить свої позички в секреті , доки може , тобто доки його чорт не візьме . І се має бути освічений чоловік ? « Ні , книжкова освіта ще не дає життєвої освіти . Неписьменний торговець може бути в життєвих справах освіченішим чоловіком від доктора філософії . Життєва освіта , ось в чім річ !
Indietro Pagina 53 di 188 Pagina 53 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
