Salta il testo dell’articolo
— Прошу , прошу ! — То я також порадив би відступити сю толоку селянам . — Так ? — Справа спорна , нема сумніву , але накілько я її знаю , селяни можуть виграти . — Чи справді ? — Се моє переконання , якого я набрав , простудіювавши докладно акти . — І ви радите мені уступити добровільно . — Се моя рада . Розуміється , коли … — Коли що ? — Коли се для пана маршалка можливо , — відповів спокійно Євгеній . — А то як ви розумієте ? Чому би мало бути неможливо ? — На се питання пан маршалок борше могли би мені відповісти , ніж я пану . Різні бувають причини . Пан маршалок устав . Розмова зачинала йому не подобатись . Він ішов сюди зовсім з іншим наміром . Він бажав відразу розбити , здемаскувати Євгенія , любуватися його заклопотанням , коли побачить , що його бунтівницька агітація серед селян відкрита , зраджена тими , кому мала вийти на користь . Для більшого ефекту він навіть прибрехав добру пайку в справді наївнім та лукаво - підхлібнім оповіданню селян . А тимчасом він побачив , що Євгенія не так легко збити з пантелику , побачив надто , що його власна брехня відібрала йому значну часть тої певності і смілості , яка була би потрібна для повалення такого зручного противника . Він чув якусь оскомину в душі і для того встав , попрощався якнайчемніше з Євгенієм і пішов . Євгеній провів його на сходи і вернувся до свого покою . XXV Євгеній ходив по покою і думав . « Го , го , пане маршалку ! Так легко ви не заведете мене в горох . Я знаю вас ліпше , ніж ви мене . Я знаю дуже добре , що вам учора не до сміху було , коли вам селяни передавали мою раду . І сьогодні ви силувалися на гумор , але не додержали до кінця . О , знаю , вам хотілося вшпигнути мене в саме серце , показати мені , що ті мужики , котрих добра я бажаю , самі перші зраджують моє довір'я , готові видати мене криміналові . Так , се була би для вас найбільша радість ; ся думка блискотіла у ваших очах , коли ви входили до сього покою ! » Він живіше почав ходити по покою . « Дивне те людське серце ! Найбільше своє щастя , найбільшу розкіш бачить у тім , щоб задати другому болючий удар , зробити його нещасливим , відібрати йому віру в людей і надію на ліпше ! Адже тілько се побожне бажання надавало пану маршалкові при вході сюди такий щасливий , тріумфуючий вид . Він кинувся навіть цілувати мене ! Видно , що « цілованіє Юдино » — се якась типова склонність таких серць . Певного рода чоловіколюб'я — подати другому прицукровану отруту , серед танцю ввіпхнути йому штилет у серце » . Він не переставав ходити по покою , і його думки не переставали розвиватися в песимістичнім напрямі , немов розмотували клубок чорних ниток . « А мої селяни ! Чи бач , які політики ? Дай , мовляв , підчорнимо адуката , оплюємо його і тим купимо собі панську ласку ! » Чудова перспектива для дальшої праці ! Варто для них мучитись і терпіти ! Приємно вести їх до бою з тою темною силою , що тільки й чигає на те , щоб нас поодинцю схрупати ! І то вже в початку таке , при дрібниці , де в мене нема ніякісінького власного інтересу . Що ж подумати про такі випадки , де від заховання секрету могла б залежати моя доля , моє життя ! Адже ж вони , не надумуючися , з усміхом і без докору совісти пожертвують мене , ще й кепкуватимуть . « Що , мовляв , за такий адукат , що звірюється нам з такими річами ! Дурневі дурна дорога ! »
Indietro Pagina 67 di 188 Pagina 67 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
