Salta il testo dell’articolo
— Що ж , небоже Баране , ксьондз єзуїт , певно , на тім ліпше знається , ніж я . Се так . Ще перед кількома днями я , може , був би сміявся з того . Але тепер … — Що , ви також переконалися ? — спішно , пошепки спитав Баран . — Переконався — не переконався , але хотів би переконатися і на се потребую твоєї помочі . — Ну , що , що ? — Бачиш , запросив я його вчора вечером , на свою біду , до себе додому . І що ж ти скажеш , прийшов і відразу збаламутив мені жінку . — Як то збаламутив ? — Та так , що я сам не розумію . І слова до неї не мовив , тілько подивився — і жінка здуріла . Всю ніч не спала , а все ходить по покою і говорить , ніби сама до себе , ніби до нього . Тільки й чути : « Слухай , Геню » та : « Слухай , Геню » . Що вже я уговорював , щоб ішла спати — де там ! Ходить , як одуріла . — Господи ! — з переляком крикнув Баран . — Адже ж , очевидно , нечиста сила . — Та боюся , чи не очарував він її так , як то , знаєш , буває , що жінка втікає від чоловіка , біжить за ним , забуває сором і все . — Очарував ! Очарував ! — шептав Баран , киваючи головою . — Кажеш : очарував ? Хіба ти знаєш щось ? — Авжеж знаю . Адже сьогодня перед полуднем розмовляли обоє отут у саду . — В саду ? Прилюдно ? — Ну , в саду було майже пусто . Я дивився крізь шпару в паркані . Поговорили і розійшлися . — А вона до нього до покою не ходила ? — Ні . — Слухай , Баране ! Ось тобі від мене маленький завдаток ( і Стальський втиснув йому в долоню срібного ринського ) , допоможи мені в тій справі . Як ще раз зійдуться — чи вдень , чи вночі , у себе чи де — дай мені знати . Я тобі віддячуся . — Та добре , — мовив Баран , ховаючи гроші . — Але нікому не кажи , що я просив тебе ! — Розумію , розумію . — А як що до чого , то скоч до мене до канцелярії , а як мене там нема , то додому , по дорозі заглянь сюди . Я конче бажав би їх захопити разом . — О , захопите , захопите ! Вже як він старший над чортами , то над жінками тим більшу має міць . Адже жінка — чортівське насіння , то й сама липне до такого . О , будьте певні , я вам допоможу зазнати того смаку , якого я й сам зазнав . Ваше здоровля , пане ! XXIX Ходить осінь по долині і снує свої сіті . Обснувала димами гори , заповнила мрякою яри , потяглася сірою курявою за течією рік і потоків , вішається по гілляках дерев , суне туманами по шляхах , облягає цілими таборами села , досягає бовдурами до неба . Під її дотиком тихнуть голоси , співи та викрики , жовкне листя , стулюються чашки немногих запізнених квіток і серце корчиться з болю і жалю за минулим . Вона закриває перспективи , відбирає ясність , оживлює сумніви та знеохоту . Євгенію здається , що її головне джерело в його серці . Так добре відповідає весь сей сірий , мокрий , тісний та холодний кругозір настроєві його душі .
Indietro Pagina 76 di 188 Pagina 76 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
